Давньою різдвяною прикрасою був «павук», зібраний з десятків, а то й сотень солом’яних трубочок. Напередодні Різдва його підвішували до центральної балки хати. Деколи під «павуком» ставили свічку. Тоді при нагріванні він починав крутитися, і на стінах відбивалися тіні. Люди вірили, що це тіні душ покійних предків, що завітали на свята. Уважно слідкували, в який бік буде обертатися «павук», в цьому вбачали магічне значення. Якщо вліво – чекай на голодний рік, вправо – матиме родина добрий урожай. Вважалося поганою прикметою коли «павук» стояв на місці.

«Павук» − це не просто прикраса, а ще й оберіг. За народним уявленням, «павуки» мають властивість вловлювати у свої солом’яні тенета видиме і невидиме зло, тим самим оберігаючи оселю від негативної енергії. Коли людина була хвора, або ж коли жінка не могла завагітніти, то ставали під «павука», щоб він забрав все погане. Тому їх не викидали з дому після завершення зимових свят, а залишали висіти до наступного Різдва. Спалювали «павуків» лише після того, як виготовлять нових. Хоч свій витвір і прийдеться знищити, та приємні клопоти творення цих солом’яних супровідників різдвяних свят варті того, адже можливості для творчості тут – необмежені. А «павук» з кожним роком виходить все оригінальнішим.

Павук — це символ центру світу, його родоначальника; плетіння павуком сітки та її руйнування символізують діалектику, невпинне чергування сил природи; відображення громіздкого павука — знак Місяця; Павук, який сидить у своїй сіті, співвідноситься з центром світу. Павук з давніх-давен приймався довгоочікуваним у людській оселі, бо буцімто «заснував світ». За повір’ям, той, хто уб’є павука, зазве на себе лихо. До обідньої пори заборонялося навіть викидати оцих комах із помешкання; жінка, котра зробить таку наругу, доконче втратить відчування смаку.

Різдвяний павук і дідух українці шанували з незапам’ятних часів. Вони символізували достаток у кожній родині, і про жодну ялинку в нашого народу навіть не могло бути й мови. І тільки тоді, коли московський цар Петро І запровадив у Московії ялинку, вона поширилась і на українські землі, хоч наші предки свято берегли кожне деревце і не хотіли рубати ялинок та знищувати лісів. А жито, пшениця, овес віддавна були на наших полях у пошані, адже ми — діти хліборобського роду. Певна річ, павук є улюбленим атрибутом Різдва і в інших слов’янських народів. Чому саме павука так шанують українці? Насамперед тому, що, сплетений із соломи, він відганяє злих духів і вбирає весь негатив. Зроду-віку в українців існувала традиція плести павука всією сім’єю, а відтак, коли він повисить на сволоку рік, усі разом його спалюють, а це значить, що палять негативну енергію, яка накопичилася в ньому протягом року. Тоді починають робити нового павука перед святом Анни, коли припиняється збільшуватися ніч, бо на неї вже наступає збільшення дня.

***

Слов'яни-язичники вважали, що павуки "заснували світ". Сліди таких уявлень уціліли в українській колядці, що походить іще з язичницьких часів:

Ой як то було з початку світа,
Ой як не було святої землі,
Ой но на морі павутиноньки,
Ой там братоньки раду радять:
— Якби нам, брате, в глибокі води,
Тогди ми, брате, світ обснуємо,
Світ обснуємо і наситимо,
Світ наситимо і наповнимо.

Шанобливе ставлення до живого павука в українських селах збереглося і досі. — Хто вб'є павука, той накличе на себе лихо — каже Ганна Марчук. — Його можна тільки відігнати або винести за поріг. Мене так учила бабуся. А ще казала, що павуки — хазяї дому, приносять мир і щастя. Якщо павук у домі — до грошей.

Теги:

Схожі статті

  • 29.07.2016
    1393

    І сказав Сокіл Чорнобогові: "Що ж, іди в свою пітьму і володарюй там".

  • 10.06.2016
    1150

    В давніх текстах Рігведи описано, що Бог Індра в цей день покотив "колесо Сур'ї”. А наші Предки

    ...
 

Медіа