Астрологічно, День осіннього Рівнодення настає 21 вересня  - цей день рівний ночі. Свято Овсеня святкується на третій день від Рівнодення - 24 вересня,  коли Сонце перетне межу і перейде з північної півкулі небесної сфери в південну. 21-го вересня настає астрологічна осінь. В цей час на планеті, у північній півкулі  панує весна, а в південній – осінь. В цю дату, тривалість дня і ночі на всій планеті однакова – 12 годин.

Свято Овсеня наші Пращури вважали одним з найважливіших, оскільки саме у цю днину наша планета знаходиться у такому місці в Сонячній Системі, коли енергії, які відповідають за добробут та матеріальне й духовне багатство, могутнім потоком йдуть на Землю. Задача людей у ці дні – максимально відкритися до цього Потоку і впустити в себе цю Силу.

У ці дні наші Предки дякували Богам за врожай та достаток, а також вшановували померлих Предків. Свято Осіннього рівнодення ще називають осінній Світовид.

Важливим атрибутом Свята є Дідух та Коровай. Дідухом наші Предки називали сніп, який виготовляли з колосків пшениці. Його берегли аж до наступного року. Це дуже сильний родовий оберіг, який протягом року захищає всю родину. Коровай – це символ поєднання дарів Матінки Землі з людським Трудом.

Русини День осіннього Рівнодення завжди вважали великим дійством. Святкувався він пирогами з капустою і супроводжувався народними гуляннями. За народним календарем в цей день осінь переходила в другу стадію – золоту осінь. Ця пора продовжувалася до 14 жовтня.

Осіннє рівнодення є одним із чотирьох найважливіших Святоднів у році –  найбільше осіннє Свято врожаю. Свято жнив, під час якого обрядодій чи старшина «ховається» за короваєм чи Святковими стравами, складеними гіркою на загальному столі і питає всіх присутніх: «Чи бачите мене?», якщо відповідь буде: «не бачимо» - то це означає багатий урожай, а якщо: «бачимо» - то бідний. Після чого обрядодій благословляє словами: «Так хай Вам Боги дадуть щоб на наступний рік не побачили».

Згідно зі слов’янським Світоглядом, в цю пору починає закриватися Сварга – куди йдуть з Яви світлі Боги, щоб перебувати там до майбутньої весни, поряд з тим залишаючись у серцях усіх Людей, що живуть по законам Прави в явному Світі.

З 24 вересня селяни вранці починали молотити хліб (це називалося замолотки), запалювали вогонь у клунях (так звані «іменини стодолі» під час яких прославляли Вогонь-Сварожич). Примічали «на зоревицю – зорі стають багряними, а день швидко йде на спад». Коли Сонце «на гороб’ячий стрибок» переходить за точку Рівнодення, на знак цього на Капищі спалюють солом’яну пташку, «проводжаючи» її разом зі світлими Богами і Душами Предків у Ірій.

Під час Обряду обносили усіх присутніх требною турою (требний хліб) – хто бажає – кладе на майбутню требу руки говорячи свої побажання будь-якому слов’янському Богу чи Духу, так як треба буде мати складний шлях і навіть у Наві побувати встигне.

Потім, відбувається містерія (обрядове театральне дійство):  сміливці йдуть у Наву із Жерцями через Калений Міст, що Яву з Навою єднає.  Інші підтримують їх з гори піснями і танцями. Через міст проходять найхоробріші, йдуть до володаря Нави за зіллям сновидінь і вічним життям, щоб Дажбог (в усій своїй красі) обов’язково знову повернувся з Ірію в наступному році. Гості Нави добре проходять усі іспити і господарі Нави задоволені відповідями і дають їм зілля. Вони проходять випробування стражів Нави і усі цілі і здорові повертаються на Капище, приносять требу Богам, після чого Народ починає закручувати хоровод посолонь. Потім ігри, утіхи, співи, далі – братчина.

Теги:

Схожі статті

  • 02.09.2017
    905

    Вересневі світанки – початок осені. Складної, непередбачливої пори року. Селянинові доводиться

    ...
  • 07.09.2016
    1478

    Слава Сварожичу! Ось і закінчилось літо, припинились усі польові роботи, врожай зібраний,

    ...
 

Медіа