Криваве хрищення України-Русі

«Велю завтра хрестити Київ! А хто не прийде – багатий чи бідний, раб чи чернь людська, той противен мені, і буде позбавлений майна свого і буде покараний смертю», — Літопис.

988 літо 28 липня Я відчуваю відповідальність за хід мого народу, за його минуле, сучасне і майбутнє. Я кажу: Київська віра — віра радості, віра захоплення божественною красою Землі рід­ної. Усе, що ми в природі бачимо, радує душу нашу. І ми, в душі радість маючи, в захопленні молимося — наші пісні, наші діяння — молитви наші. Ми віруємо з вільного спонукування, віримо з поклику душі нашої, віримо з потреб серця нашого. І тому наша віра добросовісна і відкрита, як двері гостинної хати. У нашій вірі немає пекла, немає чортів рогатих, немає чистилищ.Вони, єреї, в ідола Саваота вірять з страху. Вони вірять, щоб не попасти до пекла. Вірять з обов’язку корисного, прибуткового. Вони з віри зробили прибуткове підприємство. І вони проклинають кожного, хто ослаблює прибут­ки їхнього підприємства.Ми, кияни, не хочемо свою душу пригноб­лювати оповіданнями про Саваота, який у во­ді потопив дітей. Ми не хочемо чути опо­відання про те, що юдейський цар Ірод ме­ча­ми порізав дітей. Ми не варвари, щоб кри­вавими оповіданнями бентежити добрі душі дітей наших. Ми Богів на хрестах не роз­пи­нали. У нашій вірі немає кривавих оповідань. Ісус — справа юдейська, єреї-греки на юдейсь­кому нещасті наживаються”. Утратити рідну культуру (звичаєвість, об­рядність, досвідченість) значить утратити все: утратити ознаки національної окреміш­ности. ……віруючі, які не визнають сили розуму і сили науки, і керуються тільки почуваннями душі, без потреби осліплюють свою віру.