Думки матеріальні - це факт. Що відбувається із вашою свідомістю і підсвідомістю, коли ви дивитесь кіно, або новини? Вони трансформують почуте і побачене на себе, тобто на вас.

Ви уявляєте себе героєм картини або подій, і в думках переживаєте неначе воно відбувається із вами або близькими - в цьому і є причина успіху кінематографа, що він, з усіх засобів мистецтва, найближче до реальності передає почуття, думки, інформацію, мотивацію, а значить, навчає, переконує, виховує, діє як найсильніший гіпнотизер. Отже чужа доля, нав’язана вам автором фільму або сюжету, неначе вірус ввірчується в інформаційно-енергетичну програму вашого існування і переробляє її під свій регістр. І той негатив, що відбувається у вашому житті потім, можливо, є наслідком того, що в якийсь момент резонанс між психічним і фізичним та інформацією, яку ви отримали з теле-кіно продукту, був настільки сильним, що змінив вашу долю.

Психіка на 95% складається з емоційно-плотської сфери. Головними темами випусків теленовин нерідко стають трагедії. Це привертає увагу глядачів і впливає на їх психоемоційний стан. Мозок людини запам'ятовує першу і останню думку. Тому головну позитивну інформацію варто подавати на початку і в кінці програми. Якщо ж перша інформація негативна, тоді і вся інша сприйматиметься як «вибух», який, навіть коли людина вимикає телевізор, залишається у неї в голові. Психологи вважають, що треба розповідати про теракти, катастрофи або аварії, не пригноблюючи психоемоційний стан людини, а пробуджуючи її до позитивних дій. Відзначено, що діти, які часто переглядають фільми жахів позбуваються частини своїх найважливіших інтересів і функцій, їх емоційне життя збіднюється, що призводить до ранньої і односторонньої інтелектуалізації психіки. Не можна обійти увагою той факт, що вони споглядають і всю ту жорстокість і насильство, які йдуть у «дорослому» ефірі – трупи з відрізаними кінцівками, кримінальні сюжети, демонстрації статевих актів. Що це привнесе в психіку дитину, чому можуть навчити інфернальні сюжети, невиразні «чорнушні» персонажі, олігархи і блатота, можна здогадатися, знаючи, що сьогодні діти грають у героїв серіалу «Антикілер», а готуються – в персонажі «Нічного дозору»».

«Результати ряду досліджень, проведених у США, свідчать, що телепередачі і фільми, що містять акти насильства, є причиною 15-20% актів насильства, що здійснюються в реальному житті. До реалізації телеагресії особливо схильні діти і підлітки. За даними Американської медичної асоціації, за роки, проведені в школі, середньостатистична дитина бачить по телебаченню вісім тисяч вбивств і сто тисяч актів насильства. Телебачення негативно впливає і на моральність суспільства. Наприклад, у фільмах і «милі» США, що транслюються на чотирьох провідних телеканалах, фактично рекламується розбещеність. У 91% епізодів, що показують сексуальний зв'язок між чоловіками і жінками, статеві партнери не знаходяться в шлюбі. За свідченням світових рейтингів, до найпопулярніших видів кіномистецтва на Заході відносяться фільми жахів. Їм віддають перевагу більше 70% дорослих глядачів. В Україні цей жанр добре затребуваний майже 18% громадян зрілого віку».

«По кількості насильства на телеекрані Україна наздоганяє могутні телевізійні держави. В ефірі того або іншого українського телеканалу глядач в середньому кожні 16 хвилин може бачити сцени насильства. У прайм-тайм з 19.00 до 23.00 цей середній часовий проміжок зменшується до 12 хвилин. Для порівняння: в Росії відповідний показник складає 15 і 10 хвилин, в США – 15 і 6 хвилин».

«Учені підрахували, що більше 65% епізодів, що містять насильство, складають ті, в яких агресорами на телеекрані виступають чоловіки. Жінки ж більш схильні вдаватися до вербальної і непрямої агресії.

Чималий заряд агресії несуть і різні інформаційні програми, які, до того ж, найчастіше з'являються на екрані. Їх зміст перенасичений зображенням насильства в емоційно холодній манері викладу. Акти агресивної поведінки часто містяться в спортивних програмах, перш за все, – трансляції бойового єдиноборства. Рідкісною на екранах є хіба що дитяча агресія і агресивні сцени за участю представників тваринного світу. Так, сьогодні людському співтовариству саме час постежити і повчитися чомусь у братів наших менших». Результати досліджень реакції ендокринної системи чоловіків і жінок, проведених ученими з Університету Мічігану (США), свідчать, що при перегляді кінофільмів у людей змінюється рівень статевих гормонів. Так, мелодрами здатні підвищити рівень прогестерону у чоловіків і жінок на 10%, любовні історії понизити рівень тестостерону, а, значить, і агресивність у чоловіків, тоді як у жінок рівень цього гормону в крові залишиться незмінним. Кримінальні драми і бойовики можуть підвищити рівень тестостерону в крові чоловіків на третину. Немає чіткого визначення, що  розуміти під сценами насильства. Саму агресію, звичайно, розділяють на фізичну (навмисне використання фізичної сили з метою спричинення шкоди), непряму і вербальну, але, що стосується визначення їх меж, тут ситуація нагадує суперечку про те, що вважати еротикою, а що порнографією».

«Телевізійний продукт, з одного боку, претендує на те, щоб вважатися витвором мистецтва, з іншої – це бізнес. Але в тому й іншому випадку він зачіпає і свідомість, і підсвідомість. Так, події фільмів жахів відбуваються в символічному світі, що існує лише на екрані телевізора. І персонажі цього, заснованого на інших законах світу, не зустрічаються в світі реальному. Але саме в цьому прихована основна загроза впливу цих творів на психіку людини. Такий відомий випадок, коли маленький хлопчик убив свого молодшого братика просто тому, що йому здавалося, що в житті, як і на екрані, завдавати ударів по живій людині  не боляче і не страшно. З іншого боку, впливати на емоційний стан глядача в тому або іншому ступені або формі властиво практично всім видам телевізійного контента. Коли цей вплив здійснюється у формі атаки, народжуються такі телешоу, як «ненаситна жадібність», «слабка ланка», «останній герой» та інші. Вельми показово в цьому ряду одне з останніх досягнень продюсерської думки – «Природний відбір». Не можна обійти увагою і той факт, що головною темою багатьох популярних телепрограм стають деструктивні аспекти міжособових відносин дорослих чоловіків і жінок. Найяскравіший приклад – «Вікна».  Подібні програми, граючи на таких негативних проявах, властивих людській психіці, як цікавість, заздрість, ревнощі, страх, агресія, зарозумілість, прагнення влади, грошей і слави за будь-яку ціну, руйнують психіку і глядача, і учасника, оскільки в результаті нічого, окрім психологічної порожнечі, безвихіддя і злості не несуть. Може,  саме завдяки таким проектам – у наших країнах суїцид, за даними ВООЗ, зріс за останні 5-6 років майже на 60%».

Отже в світі йде війна – інформаційна війна, коли людей убивають не стільки фізично, скільки морально, етично, інтелектуально тим, що за допомогою всіх наявних в арсеналі телебачення засобів – видовище, яскравість, авторитетність, регулярність, асоціативність та інше, «привчають» до токсикоманії, алексії, хамству і безкультур’я, вселяють агресивний, конфліктний, безпринципний і егоїстичний принцип поведінки і вирішення життєвих проблем, нав'язують продукцію, вживання якої, і це доведено, веде до ожиріння, раку, атеросклерозу, пропагують спосіб життя, який виключає спорт, творчість, навчання, роботу, перетворюють на анахронізм будь-які людські духовні і душевні цінності, замінюючи їх порожнім і швидкоплинним задоволенням інстинктів і дрібних честолюбних бажань”. Що робити? – Стати членом і активним діячем Асоціації Споживачів Інформації України. Бо тільки об’єднавши зусилля ми можемо захистити себе від інформаційного тероризму.

Теги:

Схожі статті

  • 03.03.2016
    5735

    Кожна людина народжена для щастя, та не кожна знає, як його досягнути. Одним із шляхів

    ...
  • 03.03.2016
    1191

    Порозліталися галактики
    Ніхто не з на куди і далі...
    Планета крається на клаптики,

    ...
 

Медіа