Дощ –  у народній традиції –  об’єкт поклоніння і магічних дій. Дощові хмари вважалися небесними колодязями й ріками. Холодна зима закривала священні води льодом: усе на довкіллі завмирало, а земля одягалася у сніжний саван.

Навесні могутній бог Перун розбивав ці пута своїм важким молотом і звільняв дощові потоки; омиваючи землю, вони повертали їй родючість, укривали її буйною зеленню і квітами, ніби воскрешаючи для нового життя. Звідси, по-перше, виникло вірування, що дощ, особливо весняний, дарує силу, здоров’я, красу і дітородство (хворим давали пити дощову воду і радили в ній купатися). Звідси ж, по-друге, виник міф, загальний для всіх індоєвропейських народів, — про живу воду, яка повертає життя, зцілює рани тощо. «Три дощі в маї» наші предки називали Божим даром. Дощ єднає небо з землею, а тому і нині дощ у день шлюбу — добра ознака, що молодята будуть щасливі і матимуть багато дітей. Дощ, вважалося, творять ангели: вони по веселці сходять з неба набирати з річок, озер, морів воду у сита і, переносячи її з одного місця на друге, ллють воду на землю. Дощ можна викликати за допомогою чаклування. Приміром, як у цьому дитячому закликанні:

Іди, іди, дощику,
зварю тобі борщику
у новому горщику.
Тобі каша, а нам борщ,
щоб рясніше падав дощ.

Часом дощу нема через те, що відьми ховають воду в льохи у горщиках. У такому разі треба чистити криниці — і дощ піде. Коли різні дідьки сильно наступають на Сонце, закриваючи його чорними хмарами, тоді приходить громовержець і проганяє їх своїми вогненними стрілами. За повір’ям, дощ, зібраний у Перунів день, виліковує від уроків і нечистої сили.

У давнину предки дивилися на природу як на живу істоту. Ось тому й постали персоніфіковані вирази: дощ іде, сніг іде тощо.

Дрібний дощик — саме від цього «дрібного» (не громового), найкращого для хлібороба дощу залежить урожай хлібів і трав, що забезпечують прожиття людей і худоби на весь рік.

«Дрібний дощик» — один із найпочесніших гостей на Святій вечері:

Перший гостенько — ясне сонінько,
Другий гостенько — ясний місяченько,
Третій гостенько — дрібний дощенько —
Сам милий Господь Бог.

Небесній трійці господар виділяє найпочесніше місце в хаті — покуть. Про теплий дрібний дощик, який приходить навесні, часто співається в колядках, наприклад: «Як же я піду три рази в маю, то зрадується мені жито, пшениця, всяка пашниця, будуть снопоньки, як повозоньки, будуть копоньки, яко звіздоньки».

Обряд засівання на Щедрий вечір є символічним «дрібним дощиком» на честь Дани, щоби богиня води благословила добрий початок сівби. У замовляннях до дощика звертаються: «Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику! Чи на дощ, чи на сонечко одчини, Боже, віконечко! Дай, Боже, дощик цебром, відром, дійницею!»

Теги:
Джерело: http://mamajeva-sloboda.ua/publ/dosch-u-narodnii-tradytsiyi/

Схожі статті

  • 09.01.2017
    829

    Тобі приходжу уклониться,
    Як ницість душу обляга…
    Добра високого кринице,
    Моя

    ...
  • 24.07.2016
    2690

    На схилі до осені з літа,
    Де з яру — джерела-ключі,
    Два явори стали спочити,

    ...
 

Медіа