Як вони пов’язані? А вони таки пов’язані! Однак про це – трішки згодом...
На полях та узбіччях доріг розкішно квітують маки, сокирки, романець.

Колосяться поля і трава на луках, дозрівають перші ягоди. У садках спіють полуниця, черешні й вишні. Приходить пора косовиці. Біло, рожево й фіолетово квітнуть картоплі. А на узліссі поміж трав – краплинки запахущої суниці... Так, це його пора, першого літнього місяця, якого українці здавна називають червнем.

Червень – це черешні,
Стиглі, соковиті,
Це – червоні вишні,
Солодом налиті.
(Л. Голота)

Про походження назви місяця

У давньоруській мові місяць мав назви червень та ізок. Червень – спільнослов’янське слово, похідне від назви фарбувальних черв’ячків, які з’являються в цей час (із цих черв’яків робили ще й чорнило). Ізок – це коник-стрибунець: у червні їх завше багато і вони голосно скрекочуть у молодій траві. Червень – перший літній місяць. Щедре тепло тішить, але в засіках у селян зазвичай було порожньо. Ще досівають деякі зернові культури, овочева розсада в городах лише приживається і набирає росту.

Червень – шостий місяць року у григоріанському та юліанському календарях, четвертий – у староримському, має 30 днів. Перший літній місяць. Червень – це найдовші дні та найкоротші ночі, бо саме на червень припадає літнє сонцестояння: 22 – 23 червня, коли день найдовший, а ніч – найкоротша. Тоді наші предки й відзначали свято Купайла (ще без «Івана»).

Червень походить від слова «червець». Саме в цей час з’являється сокоживна комаха кошеніль червець. З неї в давнину добували червону фарбу, якою забарвлювали давньоруські прапори (стяги). А ще її продавали сусіднім державам. Гниль цього черв’яка вважали зцілюючою, її навіть їли.

До цього перший літній місяць мав такі назви, народні і діалектні: скопидом, хліборост, кресень, гедзень, червивий місяць, гнилець, ізок (коник-стрибунець). За иншою версією, місяць назвали червнем, бо в цьому місяці червоніють ягоди. Ще одна версія – найкрасивіший місяць року, позаяк усе цвіте, яскравішає, стає соковитим, красивим, «червоним». Звідси й назва «найкрасивішого», «червоного» місяця: червень. Латиною «червень» – Jūnius, отримав свою назву на честь римської богині Юнони, дружини Юпітера.

Червень – початок календарного літа. Назву місяць отримав від слова «червець» (за иншою версією – від слова «червоний»). Що таке червоний, знають усі, а про червець, гадаю, мало хто знає, тому трішки розповім.

Черве́ць (кошеніль) – комаха ряду рівнокрилих, яка живиться соками рослин, шкідник сільськогосподарських культур і плодових дерев. Комаха живе на трав’янистих рослинах, які ростуть на піщаних і посушливих ґрунтах. Його основна рослина-господар – червець багаторічний (Scleranthus perennis), вид рослин з родини гвоздичних.

У середині липня самиця червця відкладає приблизно 600 – 700 яєць, укладених у землі. Якщо личинки не виходять з яйця до кінця серпня – початку вересня, вони залишаються всередині до кінця зими. В кінці березня або на початку квітня личинки виходять із землі, деякий час харчуються нижнім листям рослини-господаря, відтак повертаються у землю і живуть на корінні рослини. Далі личинки линяють, скидають свої екзоскелети разом з ногами і вусиками. Після того вони інцистуються, формуючи зовнішнє захисне покриття (цисту), у тканини кореня.

Цисти – невеликі темно-червоні або фіолетові бульбашки зібрані на коренях рослини-господаря. Жіноча циста має 3 – 4 міліметри в діаметрі. Чоловіча циста удвічі менша жіночої. На 500 жіночих цист зустрічається лише одна чоловіча. Цисти линяють декілька разів. Коли чоловіча личинка досягає третього ступеня розвитку, вона утворює тонкий білий кокон і на початку червня перетворюється в лялечку. В кінці червня або на початку липня самиці, які зберігають свої личинкові форми, знову виходять на поверхню і повільно піднімаються на верхівку рослини-господаря. Дорослі самці, з крилами та характерними відростками в кінці живота, залишають кокони і приєднуються до самиць через кілька днів. Дорослі самці не харчуються і вмирають невдовзі після спарювання, а самиці повертаються під землю, де відкладають яйця. Після відкладання яєць самка комах помирає. Ось такі вони, ці комахи: самиця (зліва) і самець (справа) червців.

З пігменту, який є у тілі самки червця, виготовляють яскраво-червону фарбу кармінового (кармази́нового) кольору.

Цікаві факти

Місяць червень дістав саме таку назву, позаяк цього місяця починають збирання «черви»: личинок цієї комахи.

Комах збирають перед тим як жіноча черва (личинка) досягне зрілости, себто в кінці червня. У процесі збору рослина висмикували з корінням, з коріння збирали личинки. В середньому з кожної рослини збирали близько 10-ох комах. Личинки вбивали окропом або оцтом і висушували на сонці або в печі, розчиняли у хлібній заквасці або квасі для видалення жиру. Екстракт потім використовували для фарбування шовку, вовни, бавовни або льону. Процес фарбування потребує приблизно 3 – 4 унції барвника на фунт шовку (180 – 250 г на 1 кг), один фунт барвника міг пофарбувати майже 20 фунтів вовни (50 г на 1 кг).

Червець широко застосовували в Європі в середні віки і в епоху Відродження як барвник. У 15-ому і першій половині 16 століття червець був одним з головних товарів експорту з Польщі, Литви та України. Торгівлю в основному монополізували єврейські купці, які купляли фарбу у селян. Купці відправляли барвник з великих польських міст (Краків, Гданськ (Данциг) і Познань). Звідти товар вивозили до пд. Німеччини і пн. Італії, Франції, Англії, Османської імперії та Вірменії. Торгівля була прибутковим бізнесом для єврейських посередників, один фунт польської кошенілі коштував від 4-ох до 5-ох венеціанських дукатів. З точки зору кількости, торгівля досягла свого піку в 1530-і роки Згідно з податковими регістрами, 1534 року близько 30 тонн барвника було продано лише в Познані.

Польську кошеніль у 2-ій пол. 16 століття витіснила з європейського ринку дешевша мексиканська. Барвник із червця, який до того був експортним продуктом, продовжували використовувати локально. Його використовували для фарбування тканин у малиновий колір, популярний в одязі заможного українського козацтва та польської шляхти, харчовий барвник, косметичний і лікувальний засіб у народній медицині.

2007 року стало широко відомо, що саме екстракт кошенілі надає своєрідний колір популярним напоям: «Coca-Cola» і «Pepsi-Cola». Цей факт став широко відомий лише після досліджень учених, які відкрили цю інформацію, а до того припис (рецепт) напоїв утримували в суворій таємниці...

Свята у червні

1 червня – День захисту дітей («День дітей», «Дитячий день»), свято в різних країнах світу. В Україні відзначається щорічно 1 червня з 1998 року. 1 червня відзначають і Міжнародний день захисту дітей.

4 червня – Василиска (міфічна істота). Прикмети на Василиска: якщо вітер дме з півночі, то у найближчі дні опадів не буде. За співом соловейка на світанку судять про погоду: якщо воно радісне, отже, буде тепло. Якщо цього дня посіяти жито, волошка його заб'є. Дівчата на Василиска ворожать по віночках, сплетених з березового пруття. Кидають їх у річку і дивляться: якщо прутики не тонуть – успіх не за горами.

Професійні свята:

  • День працівників легкої промисловості (друга неділя червня; 8 – 14 числа).
  • День працівника фондового ринку (12 червня).
  • День медичного працівника (третя неділя червня; 15 – 21 числа).
  • День державної служби (23 червня).
  • День державної служби (23 червня).

22 червня – свято Купайла. День закоханих. Літнє Сонцестояння. Купайло – давньоукраїнський Бог добробуту, лікарських рослин, буйноцвіття зела, родючости і врожайного літа. Свято Купайла відзначали (-ють) у ніч з 22 на 23 червня, в день літнього сонцевороту, сонцестояння. Це свято протягом тисячоліть зберегло в собі величезні духовні поклади народу. Характеризуючи свято Купайла, фольклористи виділяють у ньому переважно такі етнографічні дійства: ігрища, розваги, співи, плетіння вінків, запалювання вогню, спалювання опудала Мари, освячення вогнем тощо.

Цього дня наші далекі пращури пошановували не лише вято Купайла, а й урочисте весілля Бога світла Ора та Богині води Дани.

Це свято молодости, краси, закоханих сердець, численних замовлянь як закоханих, так і явищ природи.

29 – свято Водяника, якого особливо шанували воїни-розвідники і рибалки. Вшановують Водяника пожертвами: обрядовий напій і перша спіймана риба. Жінки цього дня плетуть рибалкам вінки з цикорію. У давнину воїни-розвідники шанували Водяника, адже доводилося багато плавати. Військові походи на Візантію наші предки робили Славутичем-Борисфеном-Дніпром і Чорним (Скіфським) морем. Козаки активно використовували водойми нашої землі для військових і торговельних походів. Тому шанували володаря водойм. Зараз В. можуть вшановувати морські піхотинці, десантники, підводники, розвідники.

Червень у поезії

Червоні барви і зелені,
Де червень з фарбами ходив.
І літо проситься у жмені –
Рясною стиглістю садів.
І ластовиння на обличчя,
Немов метелики, сіда.
А літо далі, далі кличе,
Де навіть стежка – золота…
(Володимир Верховень)

…На початку літа
По земному праву
Червоніють квіти,
Зеленіють трави…
(Вадим Крищенко, «Літо»)

Відбуяв квітучий травень,
червень в літо поверта.
Пташеняток у гніздечку
ще лякає висота. […]
На грядках, немов рубіни,
виграють суниць ряди.
Соком повняться під сонцем,
наливаючись, плоди.
(Лідія Кир’яненко)

Червень – місяць кольорів і соковитої трави. Луки в хороші роки покриваються густим зеленим килимом різнотрав'ям, у якому неповторний візерунок виводять тендітні дзвіночки, білі ромашки-ворожки, веселі братки триколірні, строкатий зозулинець, фіолетово-синій ірис із жовтими прожилками... А до кінця місяця розкриваються блакитні квіточки льону, здалеку лляне поле стає схожим на озеро або на шматочок ясного неба, котре впало на землю. Цвіте багато дерев і чагарників: горобина, калина, черемха, бузок, згодом до них приєднається липа.

У червні їсти нічого, зате жити весело: цвітуть квіти, співають солов’ї й инші птахи. 
Розумні книжки пишуть, що рослини ростуть зазвичай уночі, коли використовують накопичені за день поживні речовини й сонце, а вдень дрімають. І чим тепліша ніч, тим швидше рослина росте.

Головні турботи червня – поліття городини, початок сінокосу. Чи не основною темою червневих балачок-турбот стає дощ, від якости (теплий, холодний, з вітром) і кількості якого безпосередньо залежить ріст трав, городини і хлібів.

Все це, звісно, знайшло відображення у приказках і прислів’ях, які характеризують червень.

Приказки, прислів'я та прикмети червня

Про цю пору року і червень витворено багато віршів, загадок, оповідань. Широке застосування в побутовому мовленні знайшли приказки і прислів’я про червень, накопичена століттями народна мудрість.

  • Вода чиста як ніколи – до дощу.
  • Вранці трава пахне сильніше звичного – на дощ.
  • Горобці веселі, рухливі – до гарної погоди.
  • Добре пахне жимолостю – на дощ.
  • Зранку мокриця розпустилась і залишилася розкритою весь день – до гарної погоди.
  • Під час сходу сонця стоїть духота – до негоди.
  • Сильні роси – до родючости, а часті тумани обіцяють урожай грибів.
  • Стадо до вечора разревілось – дощитиме.
  • Туман вранці стелиться по воді – буде сонячно.
  • Травень – радість, а червень – щастя.
  • Травень творить хліба, а червень – сіно.
  • У червні день не меркне.
  • У червні дня вільного нема!
  • У червні зоря із зорею сходиться.
  • У червні коса по луках іде, а в липні серп за хлібом біжить.
  • У червні першу ягідку в рот кладуть, а другу додому несуть.
  • У червні сонце високо і з ранку до вечора далеко.
  • Хоча й багатий червень, а після дідуся-квітня крихти підбирає.
  • Червневі ночі горобиного носа коротші.
  • Червень з косою по луках пройшов, а липень із серпом по хлібах побіг.
  • Червень – кінець проліття, початок літа.
  • Червневе тепло миліше хутряної шуби.
  • Якщо в червні ночі теплі, тоді напевно можна очікувати врожаю плодів.
  • Якщо навколо мурашника багато мурашок – на гарну погоду.
  • Якщо бджоли роєм гудуть на квітучій горобині – завтра буде ясно.

Народні прикмети червня

2 червня. Цей день відомий у народі під ім'ям Огірочник, позаяк цього дня сіяли огірки. 2 червня – Талагія-городника. «На Тимофія велика надія», – казали українці, стежачи за погодою, яка мала запрогнозувати врожай овочевих культур. На Тимофія, або як його ще називали "Талагія", колись у південних краях України достигали огірки. Перший зірваний огірок зривали й закопували: для того, щоб і нарік уродили. Якщо ж огіркове бадилля жовкло, в цьому вбачали вроки (зурочення, навроки) – не инакше, як хтось із сусідів кинув заздрісним оком. Дуже гіркі огірки були ознакою холодної зими.

Щодо прикмет 2 червня, то вони такі: якщо цього дня дуже пахнуть квітки жовтої акації, а довкола них густо в’ються комахи – на дощ і негоду. Потемніла річкова вода віщує передгроззя. Вранці роса й туман – на добру погоду; чим більше роси, тим спекотніший день; нема роси ввечері та вночі – до дощу.

Є й така прикмета: якщо в цей день багато шишок на ялині – на хороший урожай огірків. У цей час розпускається ясмин. Ще може цвісти горобина. Пізнє цвітіння цього куща вказувало нашим пращурам на пізню осінь.

3 червня. У цей день наші пращури помітили: якщо нині буде негода, то й осінь буде такою. За цим днем передбачали початок зими: «Якщо 3 червня дощ з градом, то 3 грудня – сніг із крупою». У цей час уже відцвітають сади. Квітне малина, шипшина, горобина. Можуть з’явитись і перші гриби: підберезники, боровики.

4 червня. Цей день у давні часи вважали солов’їним днем. Наші пращури ходили слухати спів солов’я, вважали, що «гарний ранок зі співу птахів розпочинається». Якщо нині соловейко співає всю ніч, то день буде погожим. А якщо у цей день добре пахне жимолостю – на дощ. 4 червня наші пращури спостерігали за комахами: якщо масово з’являлись павуки і ґедзі – до врожаю огірків. На хороший урожай вказували і сильні роси.

5 червня. Закінчують саджати огірки. Щоправда, у ранню весну й у вправних господинь вони вже посходили. Наші пращури помітили: багато ґедзів у цей день – до хорошого урожаю огірків. Якщо вранці трава пахне сильніше звичного – на дощ.

6 червня. Погоду 6 червня у минулі часи передвіщали бджоли: якщо вони роєм гудуть над каітами горобини – завтра буде ясний день. У цей час у садах цвітуть пізні сорти яблунь, вишень.

7 червня. У минулі часи цей день називали медяними росами, Горобинником. У народі про цей день говорили: «З Іванового дня пішли шкідливі (медяні) роси, які приносять рослинам хвороби». 7 червня часто гримить грім. Особливо наші пращури спостерігали у цей день за горобиною: якщо на ній багато квітів – буде хороший урожай хліба. А якщо горобина пізно розцвітає, то осінь буде довгою.

8 червня. Сього дня спостерігали за комарами: якщо їх було надто багато, то останні дні червня будуть теплими, але дощовими.

9 червня. Цього дня у минулі часи спостерігали за мурахами: якщо навколо мурашника багато мурашок – на гарну погоду.

10 червня. 10 червня відзначається день пам’яти Микити-сповідника. Микита в народі вважають сторожем гусей, тому його називають ще Гусятником. Це обрядове свято. Гуси з весни вимагають ретельного догляду, позаяк гусенята в цей час нерідко гинуть. Щоб врятувати їх від гибелі, люди й дали їм покровителя. У народі вважають: якщо цей день тихий, то врожай буде гарним. Спостерігали і за конюшиною: конюшина зближує листочки – до негоди.

11 червня. Цей день у народі називали Колосяницею і Гречишницею, позаяк у цей час починає колоситися хліб і сіють гречку. З давніх часів цей день вважали нещасливим. Казали, що «день Колосяниці вартий один усіх понеділків». У минулі часи сього дня спостерігали за горобцями: якщо вони веселі, рухливі, забіякуваті – на хорошу погоду.

12 червня. У народі цей день вважали зміїним. За народним повір’ям, цього дня змії «ходять по лісах станицями», вбивати їх дуже небезпечно. Кожному вони готові мстити немилосердно. З давніх часів до нас дійшов звичай цього дня саджати боби. Нащі пращури 12 червня спостерігали за павуками: якщо павуки посилено працюють цього дня, отже, погода буде мінятись...

І наостанок – мої вам літні роздуми. Віршовані...

* * *

Розсипає літо міріади квітів,
А вони букети шлють йому навзаєм.
Барви всі – доречні, пахощі всі – слушні.
То лишень між нами, між людьми, щось зайве.

Чи зілля цілющі, чи рослинка-трунок –
Все тут гармонійне, все – не випадкове.
І такі з любов’ю щедряться тут вруна.
То не вистачає між людьми любови.

Назбираю жменьку запашних суничок:
Тепле їх червіння. Вітер пестить рвійно.
Тут немає зверхніх і немає ницих.
Те – між гомо сап’єнс, а в Природи – рівність.

Не страшне ніщо тут: ні вовчуг, ні злива,
Навіть цей гадючник, що полоха йменням.
Та слова бабуні ниньки – як прислів’я:
Лиш двоногих звірів бійся, не зелених!

Теги:

Схожі статті

Подобається rid i vira?
Допоможіть зробити її кращою!

Ваша фінансова допомога дасть нам змогу активніше розвивати проект, впроваджувати нові рубрики та сервіси.

Зробіть покупку
будь-якого товару у нашому магазині
Замовте розробку сайту
10% від його вартості піде на розвиток порталу
Пожертвуйте кошти
Будь-яка сума буде корисною

Медіа