З давніх-давен українці є хліборобською нацією. Хліборобська праця супроводжувалася магічними обрядами, які були запорукою доброго врожаю, вирощування хліба було не лише механічним про­цесом. Нині багато тих обрядів є призабутими, та ніколи не втратить їх душа хліборобська. Гурти тра­диційного співу намагаються записати і відтворити їх.

Хліб, засіяний магічною піснею

Керівник гурту традиційної музики "Буття" Олег Бут „виріс на асфальті". Проте це не завадило йому після закінчення композиторського факультету Київської консерваторії зануритися у збирання, дослідждення та відтворення пісенної культури українців.

Нині неможливо визначити, що було спершу хліб чи пісня, каже Олег, але про одну закономірність можна говорити напевно:

- Весь хліборобський цикл, починаючи від засі­вання і закінчуючи збиранням урожаю, традиційно супроводжувався піснями. Весною, коли сіяли хліб, це були веснянки, потім це були жнивні, обжинкові, "петрівки" відповідно до хліборобського циклу. При зборі врожаю співали жнивні пісні. Були пісні, які співалися сольно жінками під час роботи. Це такі трудові пісні. Жінка жне сама і співає. На Рівненщині говорять "як голосить".

Низку хліборобських пісень гурт "Буття" записав на Житомирщині. Вони є суто жіночим жанром, який називається жнивоголосінням.

Чоловіки, каже Олег Бут, свою хліборобську працю теж супроводжували співом: "Чоловіки не жали, чо­ловіки косили. І в них були свої косарські пісні. Поки що, їх не вдається відтворити у своєму традиційному звучанні. Можливо, це визначається відмінностями жіночої і чоловічої психіки - жінки більше консервують традицію. Дослідниками доведено, що ті пісні (особливо жнивні), які співаються жінками, навіть зараз на Поліссі, на Рівненщині, на Житомирщині, збереглися ще з дохристиянських часів".

Інструментальна традиція - чоловіча, вокаль­на - жіноча?

Крім жнивоголосіння, були ще й обжинкові пісні, з елементами гумору. Вони співалися після жнив. Із жнивами пов'язана й українська інструментальна тра­диція. Музик зазвичай запрошував господар після того, як його хліб на полі зібрали толокою, тобто, громадою.

"Інструментальна традиція відрізняється від во­кальної уже тим, що по-перше, це чоловіча традиція, по-друге, вона дуже швидко і інтенсивно змінюється в часі порівняно з консервативною вокальною тра­дицією. Інструментальний склад: скрипка (переважно на Поліссі), скрипка-втора, яка їм акомпонувала, і ударний інструмент, який з'явився дещо пізніше, бубон або барабанчик з тарілкою".

Секрет врожаю - в гарній пісні

Під сільську музику у виконанні гурту "Буття" з задоволенням танцюють і в столиці, і не лише старші люди, а й студенти на танцях у Могилянці (НАУКМА).

Хліборобська праця в сучасній Україні є різно­видом агропромислового виробництва - на зміну магічним обрядам прийшло надокучливе тарохко- тіння машин.

На щастя є й такі господарства, де живуть про на­родні традиції. У селі Підліснівці Сумської області, наприклад, голова господарства С.Головач секрет гарних врожаїв бачить і в повазі до звичаїв предків та пошануванні пісні, що лунає в жнива.

"Я з дитинства пам'ятаю, що хліб, принаймні першу хлібину ніколи не різали. Її завжди ламали. А крихти, які залишалися від хліба на столі, не викидали - їх змітали на долоню і з'їдали ті крихти".

Теги:
Джерело: журнал "Рідна віра", №12

Схожі статті

Медіа