Древня українська традиція, дерево генетичної пам`яті, котре сягає своїм коренем в глибини віків, кронами з гніздами довбодятлів ворушить майбутнє, а дуплами провокує сьогодення.
Ось звідки наше розлоге "ОЙ!" в піснях і думах. Наші трепетні стогони над путами, кайданами, зашморгами. Наші легенди з Кожум`яками і Вернигорами. Та ще з плюгавенькими телепнями, які отак: раз - і дванадцять ланцюгів порвали. Щоб потім, як Івасик Телесик: зміючку Оленку, поки баби нема, а піч напалена, вжарити і - на гусах-лебедиках з венесуельським паспортом депортуватись.
Наше величне і печальне оспівування неволі. Наше захоплення тортурами і знущаннями. Наш плач і скрегіт зубами. Кров, піт і сльози.
Ось чому наші трембіти такі довгі, а на бандурах так багато струн. Ось чому так надривно плачуть наші ліри.
Ось чому так насичений трюками наш Гопак.
Ось звідки наше ніжно-патетичне ВОРІЖЕНЬКИ і мрія колись запанувати. Після того, як душу й тіло ми положим...
Наше одвічне хтиве бажання пана і повелителя.
Свято, яке завжди з нами. Наше свято!
З ДНЕМ БДСМ, ДОРОГІ МОЇ ДЕМОКРАТИЧНІ ОБРИ!
Щоб вам добре було!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira