Куди піду? Куди тепер піду?
Де на землі земля обітована?
Казарми в Гефсіманському саду,
І всі народи - як розкрита рана.
Ліна Костенко

Процеси освоєння й використання людиною інформації зумовили виникнення нової наукової галузі когнітології та когнітивної психології, пов'язаної з інформаційним підходом у психології. Слід наголосити, що модель, якою користуються когнітивні психологи, називається "моделлю переробки інформації".

Але ж що собою представляє інформація? У 1970-ті роки вчені довели, що інформація постає об'єктивною мірою складності структур. У цьому полягає її самостійний і об'єктивний фізичний сенс.

Приймаючи фізичну природу інформації, ми маємо визнати, що якості інформації, генеровані її джерелом, не зникають при її сприйнятті (вживанні) людиною. З точки зору фізики реального, незмінне джерело генерує незмінну інформацію. Інформація дослівно означає "відбиток". "Відбиток", що відтворює складність об'єкту, доходить як до живих, так і до неживих систем, проте живим системам притаманна якість копіювання. Передаючи різноманітність від одного об'єкту до іншого, інформація створює в живих системах "відбиток" у тій чи іншій мірі ізоморфний оригіналові: в мозку людини такий "відбиток" набуває вид когнітивного патерну (англ. pattern - "узор", "викрійка"). Ізоморфність означає, що когнітивний патерн певним чином відповідає "патерну" інформації, генерованому її джерелом. За сучасними уявленнями носіями і переносниками фізичних патернів інформації служать різноманітні види енергії.

Будь-який потік енергії так чи інакше структурований своїм джерелом. Структурованість потоку енергії створює інформаційний "взірець" речі, її інформаційну проекцію, що розповсюджується у просторі (від джерела до приймача інформації). Така проекція є показником перебільшення (або неперебільшення) структурованості одного потоку енергії у порівнянні з іншим потоком енергії. Очевидно, кожному об'єкту притаманна своя специфічна міра складності. Ось саме її проекції переносяться і транслюються енергетичними полями.

За інформаційним зрізом, що характеризує об'єкт, стоять її речовинна структура і тілесні якості. Тим самим інформаційні зрізи характеризують одночасно як наявне, так і внутрішнє буття речі. Інформаційні зрізи речей невичерпні, і, отже, інформаційний континуум, що наповнює Всесвіт, також невичерпний.

Таким чином, інформація - це певний стан енергетичного поля, невід'ємний від нього. Вона - матеріальний феномен. Обмін інформацією відбувається між будь-якими об'єктами, що представляє відкриті (у фізичному значенні слова) системи, проте необхідною (облігатною) умовою самого існування системи є її інформаційний обмін із середовищем тоді, коли система вирішує завдання самоупорядкування, самодобудови, самовизначення. Саморозвиток таких систем неможливий без обміну із середовищем речовиною, енергією та інформацією. Інформаційний обмін завжди асиметричний, оскільки передбачає переміщення інформації від об'єкту з великим інформаційним різноманіттям. Об'єкт, що поставляє інформацію, називають джерелом, об'єкт, що отримує інформацію, називають реципієнтом. Рецепція (лат. Recipio - "отримувати", reception - "шлях, на якому щось отримано") - це процес змінення стану системи, що приймає.

Більш високоорганізована система може виступати реципієнтом інформації, яка надходить від менш організованої системи, якщо джерело містить інформацію, що не вистачає для підтримки структурної стійкості реципієнта. Інформацію, яка надходить від джерела, називають презентованою. Це - зміст, отриманий від зовнішнього світу. Прийняту інформацію називають реципійованою. У людини реципійована інформація набуває вигляду когнітивної. У живих системах обмін інформацією із середовищем складається за схемою каузального циклу: в цьому циклі реципійована і презентована інформація постійно міняються місцями. Жива істота виступає то генератором, то приймачем інформації.. Прийом інформації відбувається у формі кодування, тобто переводу інформації з енергетичного стану у речовинний (у запис на матеріальному носієві). Наступне переведення інформації з речовинного стану одного коду у речовинний стан іншого коду, що краще відповідає адаптивним цілям, називають декодуванням.

Важливо сказати про те, що відмінність риси потоків інформації полягає в тому, що кодування не знищує самої інформації, в той час адекватність запису презентованої інформації може бути більшою або меншою. Інформація тим цінніша, наскільки вищою є її ізоморфність до структурної упорядкованості джерела.

У Homo sapiens вільне оперування інформаційними даними ми називаємо інтелектом. Відповідно до окресленого вище інформаційного підходу до психіки, ми сприймаємо не сам об'єкт, а ті інформаційні структури, інформаційні проекції, які генеруються об'єктом. Наші органи відчуття призначені для того, щоб стежити за подіями світу навколо нас, тобто шукати та приймати будь-яку інформацію про наше оточення та інтегрувати й переробляти цю інформацію у міру її надходження.

Процес видобування інформації - процес активний і безперервний, тобто він ніколи не переривається і не зупиняється. Море енергії, в якій ми живемо, тече і змінюється без явних пауз. Навіть надто маленькі частки енергії, які впливають на рецептори очей, вуха, носу, язика, шкіри, представляють собою не послідовність, а потік.

Вихідним пунктом рецепції служить фізичний вплив інформаційного патерну, інформаційно- енергетичного стимулу на рецепторні поверхні органів відчуття. В інформаційних патернах, притаманних речам, присутні (задані) всі її ознаки, але не в розчленованому, невіддиференційованному вигляді. Диференціювати або вирізнити одну ознаку речі від іншої, разом даної з першою - таким є призначення рецепції, що здійснюється у послідовно ускладнених формах. Специфічно людський засіб переробки інформації психологи називають когнітивним патерном. . Когнітивний патерн представляє собою дублікат презентованої інформації у структурах мозку. Та, що проникає в органи відчуття людини, перетворюється психічною енергією на когнітивний код.

Наш мозок - це апарат, інструмент видобування інформації, розповсюдженої у світі. Ясна річ, що зміст тої, що доступна усвідомленню, багато в чому залежить від інструмента, що її сприймає. Дані історичної культурології засвідчують: на ранніх стадіях антропогенезу трансляція родоісторичного досвіду знаряддями праці і системою культурних артефактів можлива лише через особливу ланку - через гаптичну систему (систему тілесних реакцій). Гаптичні реакції закріплюються соціальною групою, вони санкціонуються людською спільнотою - суспільне підтвердження своєї придатності для контакту зі світом. Предметна і операційна здатність гаптичних реакцій трансформується в особливу ритуальну діяльність.

З огляду на сказане, а також новітні археологічні матеріали, добуті на палеолітичних стоянках Європи (Адовазіо, Соффер та ін.), можна припустити дещо інший погляд на палеоіндустрію на теренах давньої України. Йдеться про фактори, які зазвичай не залучались до визначення характеристики епохи палеоліту, а саме - активне використання рослинних (недовговічних) матеріалів і, відповідно, узгодження та освоєння енергії світів за допомогою унікального за простотою механічного приладу  веретена.

Американські вчені довели, що технологія ткацтва 33 тисячі років тому була більш довершеною, ніж у часи мезоліту (23 тис. років тому). Сказане означає, що застарілий погляд на життєдіяльність людини у часи палеоліту, коли його сенс визначався виключно наявністю каменя, призвів до "обрізання" більш реліктового етапу життя людини у світі рослин. На це вказують і дослідження А.Кифішина, класифікація якого пов'язана як з усвідомленням людиною навколишнього світу, так і змінами типу діяльності, яка в свою чергу призвела до народження нового типу культури. Світ рослин - а саме опанування збору і обробки рослинного волокна (кропиви, конопель, льону та ін.) - виступив суттєвим чинником формування відповідного типу культури. Виготовлення нитки (скручування, зсукування), плетіння, ткацтво полотна, вишивання як засоби збереження (запису інформації) обумовили енергоінформаційний обмін між людиною (адресат або одержувач інформації) і Творцем (джерело або відправник інформації) і специфічно людський спосіб переробки інформації, яка набуває вид когнітивної. Прийом інформації (когнітивних патернів) відбувався у формі кодування, тобто переводу інформації з енергетичного рівня у речовинний  запис на матеріальному носієві (волокно, тканина) і, одночасно, рукодіями, які ставали священними. Когнітивні патерни представляють собою пакети інформації і можуть формуватися від різних джерел - одночасно як патернів чуттєвого сприйняття світу, так і патернів колективно напрацьованих уявлень про світ, норми взаємостосунків людей з їх оточенням.

Дослідження генези родоісторичної свідомості людини дозволили більш упевнено судити про еволюцію когнітивних засад міфів і міфології, про процеси освоєння первісною людиною світу за допомогою гаптичних засобів, залучених до просторового членування речей і подій. За допомогою образного (правої півкулі мозку) усвідомлення інформації про світ інформація фіксувалася в "нерозпакованому" вигляді, в злитому, цілісному стані. Протягом тисячоліть людина оперувала первинними чуттєвими патернами, сприймаючи й переводячи первісні патерни інформації-енергії Всесвіту у первісні чуттєві. Докладно цей процес висвітлюється у працях Е.Режабека (Режабек, 2003).

Тож, як це не звучить сміливо, але саме цей аспект сприйняття і переведення патернів інформаціїенергії вищого рівня (від постійного джерела) до приймача інформації (мозок людини) і, відповідно, структуризація за допомогою чуттєвого апарату (долоні, пальці) ми визначили еніологічною революцією палеоліту.

Крутінням веретена людина узгоджувала енергії світів  освоювала межу БуттяНебуття. Так само як і переводила квант життя з космічного рівня у земний: народження людини з лона жінки  найголовніший акт у життєдіяльності людинороду на Землі. Священний ланцюжок вшанування феномену людського життя постав константою духовності.

З чого ж утворився цей священний ланцюжок? Чи відомий він нам?

На наш погляд, поки що найбільш давнім і відомим, графічно зафіксованим його символом може бути "петля Інанни" на глиняних виробах (переважно на стегнах жіночих статуеток і посудинах) у традиції культури Трипілля-Кукутені. Як відомо, жіночі статуетки, виготовлені з кістки, бурштину, тканини, трави, соломи, а з часом - глиняні, втілювали одну з правічних іпостасей Великої Богині - Праматері Всього Сущого, одне з імен якої було Інанна. Графічно "петля Інанни" відповідає схематичній М-петлі для людини (петля Сухоноса) (Саннікова, 2000).

Характерною рисою цього епіфеномену космічного порядку є її відкритість у Космос: речовина, яка іде на утворення нового організму, надходить не тільки з Землі, але й з Космосу. Саме цією петлею, яка нагадує стрічку Мебіуса (М- вісімка), відбувається плавне "перетікання" патернів інформації-енергії від найвищих гармонік Всесвіту (генеруючого центру) до заплідненої статевої клітини людини. В культурі людино-роду генеруючий центр визнавався Творцем (Найвище Єство), а все, що надходило від Нього - Благом і "даром Божим" (згадаємо відомі системи "дарів Бога" - "ba", "tin", "kal").

Спадкова М-петля для людино-роду добре досліджується на рівні її нижньої частини, в той момент, коли з'являється статева клітина. Якості статевої клітини визначаються не тільки переданим їй генетичним матеріалом, але й всім станом організму (з урахуванням астрологічної науки - ще й якостями всієї Сонячної системи, а, можливо, і всього Всесвіту). Статева клітина, пересуваючись із місця свого утворення до місця зустрічі з іншою статевою клітиною, залишається на одному і тому самому масштабному рівні. Злиття двох статевих клітин веде до початку нового організму, тобто руху догори. Так ми спостерігаємо нижню, нерозірвану частину "М-вісімки", а її ж верхня частина розірвана у середовище.

Доведено, що М-петлі переродження не виходять за межі конкретного класу: зірка не може народити галактику, людина - зірку і т. ін. Між тим для людини верхня половина вісімки розірвана - відкрита у "сусідній клас": речовина, яка надходить на створення нового організму, надходить не тільки з Землі, але й з Космосу, з просторів Сонячної системи. У створенні кожного організму на Землі бере участь не тільки зоряний рівень, але й галактичний, оскільки міжзоряна речовина, що надходить на Землю, збирається у надрах зірок.

У свою чергу, Таїна оживлення мертвої матерії - народження живої - невід'ємно пов'язана з класом рослин, оскільки тільки вони можуть перетворювати енергію сонячного світла на біологічну і фізичну субстанцію. Тільки рослини використовують для росту речовину з неживого середовища. Рослини є джерелом життя на Землі у тому сенсі, що саме вони здійснюють таїну оживлення мертвої матерії. Цей принцип був відбитий у "культурі льону та конопель". Це говорить про те, що даному явищу надавалось виняткового значення, якщо воно зберігалось майже без змін тривалий час (понад 50-40 тисяч років).

Таким чином, "культура льону і конопель" спиралася в своїй основі на знаннях про джерело життя у Всесвіті (Найвище Єство, Творець або генеруючий центр), таїну народження - переродження нового життя (праматір всього сущого або матерію), принципи переводу патернів інформації-енергії з різних поверхів Всесвіту. Священнослужителі, які опікувались реліктовою "культурою льону і конопель" знали, що єдиним коефіцієнтом переводу квантів інформації- енергії є швидкість світла. Саме промінь світла "розкладався" у принципах кодування кольорами: майже без винятку для графічного втілення постаті Великої Богині - Праматері Всього Сущого - залучався тільки пурпурний колір, колір святості.

Виконання чітких регламентацій обрядодій весілля і похорон були найголовнішими і визначальними передумовами, що забезпечували "прихід" - "повернення" душ померлих (нав'є) до свого Роду. Адже ці найголовніші дійства у житті людино-роду забезпечували "освоєння межі Буття- Небуття", повернення "зернин світового духу" до "своїх". Славлення Творця і життя у Колі Святості (річне обрядове коло), знання про Свій Рід підтримувало протягом тисяч років умови майже ідеального виконання життя родової людини за Законом Творця: повернення "своїх" "зернин світового духу" з певного енергетичного зрізу Всесвіту (наприклад, "Луки Сварожі" за Велесовою Книгою) у "свій" генетичний матеріал. Померлого "відправляли" на "той Світ", вшановуючи його пам'ять у певні дні (3, 9, 40, півроку, рік), що відповідає розсіюванню біологічного матеріалу в біосфері і діставанню "зернини світового духу" до певних гармонік Всесвіту. Так само, але в зворотному напрямку, обрядодійства весілля забезпечували "укладання" (збирання матеріалу) для перенародження (втілення).

Ми вже говорили про те, що саме жіноче лоно було обране Творцем задля виконання найголовнішої функції - переводу витка життя з одного рівня на інший (з найвищих гармонік Всесвіту у земні). Під час запліднення спермієм ядра яйцеклітини і при утворенні масштабного габариту у 50 мкм (биття хвиль), вічний елемент Всесвіту - "зернина світового духу" - потрапляє у це "масштабне вушко". За таких умов виконується злиття "земного" генетичного матеріалу (спадкова людина містить інформацію - пам'ять про своїх кровних родичів - бабів, дідів, матір, батька) з космічним початком, яким є "зернина світового духу" - вічний елемент Всесвіту. У найдавніші часи дії ритуалу входження "зернини світового духу" у земний храм-дім родова свідомість давньої людини виконувала утаємничені обрядодії задля виконання головного - з'єднання двох початків людини - небесного і земного. Нагадаємо, що в міфоритуальних текстах святилища Кам'яна Могила відбиті знання про "космогонічний символ давнини" - "протояйце" - "живі людські істоти" ("душа вовнутрь (чрева) положення") (Кифішин, 2001).

Аналіз життєвої основи української народної культури засвідчує її як струнку систему, необхідну для виконання ритуалу трансформації смерті в нове життя. Взяті у сукупності відповідні матриці переробки інформації утворювали колективне несвідоме.Імператив колективізму панує в архаїчному суспільстві практично протягом всієї його історії, зберігаючи свою значимість як протоцивілізаційного, так і власне цивілізаційного розвитку. Народна культура регламентована звичаєм як нормою поведінки, заснованою на відчуттях і вірі, а не на розмірковуваннях. На колективне несвідоме як стійку психічну організацію чинять потужний вплив відповідні матриці найдавніших архетипів родової свідомості. Надзвичайно важливою передумовою збереження стійкості психічної організації або душі народу є нейтралізація негативного і очищення людини через дотримання традиції і порядку, що пов'язує життя людей і природи.

Висновки

Вихід із глобальної кризи на межі великих циклів Всесвіту може забезпечити через "пригадування" людиною незмінних констант духовності, ушанування феномену людського життя і його джерела виключно в гармонійному устроїсуспільства. Досконалість людської природи, отриманої від Всесвіту, вже необхідно перенести на вищі щаблі природи, необхідно побудувати досконалішу соціальну систему, спираючись при цьому на знання і мудрість культури своїх предків. Настав час, коли варто знову згадати засади культури: очищення і спалювання накопиченого буденного в межах циклічності (обрядове коло, наприклад, для людини і її спільноти). Ритміка річного обрядового кола Святості (з часом - календар) забезпечувала процедуру узгодження взаємозв'язків просторових і ритмічних параметрів макрокосму і мікрокосму (Всесвіт і людина), враховуючи череду власних резонансних циклів як Сонячної системи, Галактики, так і людини.

"Аритмія" буття сучасної людини обумовлена порушеннями сприйняття річного ритму - свого роду модулю "кола життя" ("поясу життя"), який передбачає в собі складний ланцюг різноманітних зв'язків типу: Сонце-Земля, Сонце-Місяць-Земля, Сонце-Венера-Місяць-Земля. Взаємозв'язок фази людського життя, планетних рівнів і етапів "золотого" експоненціального процесу у Всесвіті обумовлює не тільки альфа-ритми головного мозку, частоту биття серця, але й психологічне сприйняття патернів інформації від Джерела і осмислене як дійсність (теперішність).

Знання істинних параметрів резонансних циклів для біосфери Землі як багатофункціональної стійкої системи має не абияке значення. Адже специфічний зв'язок між рівнями рівноваги і релаксації (поясом астероїдів і орбітою Землі) підтверджується присутністю на астероїдах молекулярних сполук. Ймовірно, вони слугують основою для розвитку органічного життя, коли іде "збирання" матеріалу для органічної оболонки людини не тільки на земному рівні, але й космічному. Унікальною є локалізація орбіти Землі - трохи далі від Сонця, ніж рівень релаксації із важливою ситуацією динамічної коротації (узгодження), де однакові диференціальний (кеплера) і цілісний твердотільний (резонансний) ь основою для розвитку органічного життя, коли іде "збирання" матеріалу для органічної оболонки людини не тільки на земному рівні, але й космічному. Унікальною є локалізація орбіти Землі - трохи далі від Сонця, ніж рівень релаксації із важливою ситуацією динамічної коротації (узгодження), де однакові диференціальний (кеплера) і цілісний твердотільний (резонансний) цикли. Цю область і називають "колом життя", тим більше, що вона абсолютно аналогічна орбітальній позиції Сонячної системи в Галактиці - "поясу життя". Отже, життя людини - квінтесенція всіх резонансних процесів у Всесвіті, в якому людина приречена жити за Його законами і ритмами. Недотримання, нехтування ними призведе до знищення (вимирання) людини як енергетичного класу в системі гармонійної структури Всесвіту.

Теги:

Схожі статті

  • 03.03.2016
    6101

    Кожна людина народжена для щастя, та не кожна знає, як його досягнути. Одним із шляхів

    ...
  • 03.03.2016
    1264

    Порозліталися галактики
    Ніхто не з на куди і далі...
    Планета крається на клаптики,

    ...
 

Медіа