Нашi предки давнi українцi були справжнiми екологами.
Вони передали нам Божi дарунки: українську мову, землю, традицiї i звичаї
збереження рiвноваги в Природi.
Галина Хоткевич

Передмова

Кризова ситуацiя сучасної цивiлiзацiї: екологiчна, етична, демо- графiчна, оздоровча, соцiально-економiчна змушує замислитися над причинами цих явищ. В пошуках виходу ми звер- таємося до правитокiв нашого народу – тих часiв, коли розумнi батьки вчили дитину вiтатись i розмовляти з Природою, Сонечком, Вiтром, Водою, Землею, Травами, Деревами, птахами, звiрами, з усiма сущими в свiтi. Втрата скарбiв iсторичного минулого дорiвнює втратi майбутнього. Найбiльший наш скарб – глибинно мудра традицiйна звичаєва культура, що промовляє до нас через словникове багатство української мови, пiснi, рiчне обрядове коло. Божественно радiсна чистота i освiченiсть наших пращурiв звучать у вiншуваннi господаря, що очiкує нащадка:

«Чи дома, дома сей же пан господар» з приспiвом: «Рай розвився, ой рай розвився та в його дому...» [2].

Якi духовнi закони розвитку були закладенi в традицiї i звичаї в давнi часи, щоб дати людинi вiдчуття гармонiї – раю грунтовна праця Володимира Шаяна «Вiра Наших Предкiв» [3] стверджує, що вiдична (вiдати-знати [4]) iндiйська культура має давньоукраїнськi витоки. Аналогiчнi твердження знаходимо в працях iндiйських iсторикiв [5]. Матерiальним доказом слугує манускрипт давньоукраїнського мудреця-вiдуна Цараки (Чараки на санскритi). Цей манускрипт, як найбiльшу святиню, зберiгають в Індiї до сьогоднiшнього дня. Манускрипту понад п'ять тисяч рокiв i принесений вiн в Індiю з берегiв Днiпра пiсля Божественного одкровення мудрецю про необхiднiсть збереження вiдичних знань вiд навали кочових племен, якi, як сарана, наступали на високорозвинену давньоукра- їнську цивiлiзацiю. В наш час iндiйськi iсторики i лiкарi звертаються до iнтелiгенцiї: «Повертайте вiдичнi знання в Україну!».

Про силу духовностi i знань давньоукраїнської цивiлiзацiї свiдчать записи засновникiв Києво-Печерської Лаври, якi вели лiточислення за календарем наших предкiв, який майже на двi тисячi рокiв давнiший, нiж iудейський [6] (див. Додатки у виданнi 1926 року).

Вiдична давньоукраїнська культура базується на ретельно розроблених Богооткровенних духовних принципах, що втiлились i передаються в народi через звичаєву культуру. Ми знаходимось на пiдходах по розкриттю практичного значення українського нацiонального одягу, пiснi, вишивки, творiв ужиткового мистецтва, звичаєвого рiчного кола, свят для збереження i вiдновлення здоров'я народу.

В журналi «Соцiонiка, ментологiя i психологiя особистостi» [7] з'явилась стаття Л. Лiтровника про символiку карпатських виробiв з доказами того, що на тарелях зображена найскладнiша з вiдомих у свiтi космогонiчна концепцiя найдавнiших знань.

В науково-популярному фiльмi С. Марченка «Вiдгомiн забутого неба» ми бачимо астрономiчнi споруди давньоукраїнської цивiлiзацiї, яким понад 4 тисячi рокiв.

Сучаснi астрономи довели, що у Всесвiтi проявленої матерiї менше 10%, а непроявленої матерiї i енергiї» – решта – понад 90%.

Сучасна матерiалiстична наука послуговується 4 вимiрним способом свiтосприйняття i може аналiзувати менше 10% (за даними [8] – 4,2 %) об'єму iнформацiї. В той час, як вiдична система, проявлена в писанках, тарелях карпатських i iнших творах народного мистецтва, стверджує iснування в наших пращурiв восьмого i вище рiвня свiтосприйняття.

5-й рiвень свiтосприйняття – розвинене ясно- бачення з усвiдомленням дiї рiзних сил у людинi, просторi, часi;

6 – ясний слух i розумiння мови всiх iстот i сил природи;

7 – ясне осязання структури, форми i устрою iстот, простору i часу;

8 – ясний iнтуїтивний зв’язок з Божественним свiтом, вiдповiдальнiсть за його розвиток.

Давньоукраїнська восьмикутна Родздвяна зiрка є символом знань восьмивимiрного свiтосприйняття. Вищi рiвнi свiтосприйняття Божественного закриваються i стають недоступнi людинi при вживаннi їжi насилля* (м’ясо, риба, яйця).

Людське тiло має: 350 тисяч енергетичних каналiв (широко вiдомi 12), 49 енергетичних центрiв – чакр (найвiдомiшi 7) i понад 100 енергетично надчутливих точок.

Тому вiдична наука, яка володiє знаннями про побудову людського тiла i Всесвiту, має iнформацiю як про проявлену, так i непроявлену матерiю та енергiю, якi ними керують. Вона в усiх деталях описує будову духовного i матерiально- го свiтiв та їх закони, у тому числi астрономiю, космiчну бiоритмологiю, ботанiку, бiологiю, зоологiю, медицину та iншi науки. На початку третього тисячолiття прийшов час нам повертатися до давньоукраїнських прин- ципiв життєзабезпечення.

Основнi принципи давньоукраїнської вiдичної науки

Духовний вiдичний аспект розвитку базується на принципi чутливостi свiдомостi до Первiсного Духа – Бога – Творця та принципi творення, який закладений i проявляється через Велику Природу. Цi два принципи поєднанi в свiдомостi i її творчiй виконуючiй силi. Одночасно в усьому сущому присутнi як iндивiдуальнiсть, свiдомiсть i сутнiсть, так i сила проявлення, потенцiал твор- чого розвитку. Сила проявлення i потенцiал творчого розвитку володiють трьома основними якостями, трьома головними властивостями:

  1. Принципом свiтла, сприйняття, розуму й гармонiї;
  2. Принципом енергiї, емоцiйностi, неспокою;
  3. Принципом iнертностi, темноти, тупостi й протидiї.

Індивiдууми, якi обирають принцип свiтла, сприйняття, розуму й гармонiї, цiнують iстинну чеснiсть i спiльне благо. Тi, якi обирають другий принцип, цiнують силу, престиж, авторитет i владу. Обравши третiй принцип, людина перебуває в пастцi страхiв, невiдомостi, руйнацiї себе й оточуючих i в рабськiй покорi.

В природi цi три принципи проявляються як через музику, слово, думку, повiтря, так i через їжу.

Актуальнiсть переходу на давньоукраїнську вiдичну систему харчування

Сонце безперервно генерує безмежну кiлькiсть тепла i свiтла. Фiзики стверджують, що Всесвiт – це суцiльний, динамiчний, пульсуючий безмежний океан енергiї. Якщо навколо в Природi дуже багато енергiї, то як її засвоїти, щоб не втомлюватись? Вiдична наука стверджує: через свiтлi думки, музику, слова, воду, повiтря i їжу. З часу сотворiння Первiсним Духом – Богом – Творцем людини наш органiзм пристосова- ний до споживання живих елементiв, що мiстяться в природно живiй їжi, яка має сонячну енергiю. Споживаючи цю їжу з молитвою-подякою i пошаною до Бога, Сонця, Води, Повiтря, Землi, батькiв i людей, що її виростили, ми стаємо здоровими.

У вiдичнiй давньоукраїнськiй системi харчування найкращим є вживання: ягiд, фруктiв, овочiв, трав, бобових, горiхiв, насiння, меду, квiткового, соснового i бджолиного пилку, бiлої гречки, кисломолочних напоїв, коров'ячого масла (топленого на водянiй банi), зернових у солодах, киселях, кашах. Гречаники на молочнiй сироватцi слугували додатком до каш. В Українi до середини XVIII столiття хлiб на заквасцi з рослин випiкався тiльки для ритуальних дiйств i споживався тiльки на великi свята.

Всi сучаснi вiдичнi лiкарi, в тому числi Васант Лад i Дiнак Чопра [9, 10], для подолання хронiчної втоми, iнертностi, темноти, тупостi, страхiв, невiдомостi й протидiї всiм i всьому радять уникати в їжi:

  1. Червоного м'яса (свинина, волове, теляче);
  2. Картоплi, грибiв, копченостей, твердих витриманих сирiв;
  3. Рафiнованого цукру (рафiнованi-борошно та олiя виключаються сучасними натуропатами);
  4. Чорної кави, алкоголю (чорний чай виключають сучаснi лiкарi-натуропати);
  5. Старих харчiв, термiн придатностi яких вийшов.

Крiм хронiчної втоми, цi продукти сприяють розвитку всiх хвороб цивiлiзацiї: алкоголiзму, онкологiї, серцево-судинних, дiабету, iн. стверджують сучаснi лiкарi-практики: Степан Зощук [11], кандидат медичних наук Єлiсєєва [12], Богдан Бiлас [13].

Сучаснi дослiдження кандидата бiологiчних наук Мегалинської Г. П., Грицай М. П. та Дани- ленко Є.В. [14] по визначенню гемаглютинуючої активностi лектинiв як способу персонiфiкацiї харчових рослин свiдчать, що лектини бульб картоплi є токсичними для еритроцитiв всiх чотирьох груп кровi людини, тобто картопля знижує iмунiтет людини.

Педiатри В. Гьобель та М. Гльоклер [15] радять в перiод дозрiвання мозку дитини – до трьох рокiв уникати картоплi, м'яса, яєць у харчуваннi малюкiв. Вони пов'язують передчасну втрату зору iз вживанням картоплi.

Вiдична наука i етнографiчнi дослiдження стверджують, що замiсть м'яса була щириця (амарант) [16], бобовi (сочевиця, горох, кольорова квасоля, нут), горiхи, iнше [17, 18].

Вченi Ростовського унiверситету [19] доводять, що щириця (амарант) по збалансованостi амiнокислот оцiнюється в 100 балiв i перевершує всi бiлоквмiснi твариннi та рослиннi харчi.

За вмiстом незамiнних амiнокислот: триптофану, треонину, фенiлаланину, тирозину структура амаранта така ж, як бiлок жiночого молока.

Амарантова олiя – джерело сквалена, який є основним компонентом шкiри людини, сприяє засвоєнню органiзмом кисню, пiдвищує в декiлька разiв сили iмунної системи, сприяє стiйкостi органiзму до рiзних хвороб.

Сквален захищає органiзм вiд радiацiї. Показання до застосування амарантової олiї: онкозахворювання, вiрус герпес, виведення радiонуклiдiв, солей важких металiв, проблеми шкiри i органiв травлення, зниження iмунiтету.

Народнiсть лемкiв зберегла знання про те, що на свято Рiздва до кутi додавали не пшеницю, а щирицю, яка перевершує по дiєтичнiй цiнностi злаковi i бобовi.

Досвiд родин, що пережили голодомори, вiйни, репресiї i вцiлiли завдяки знанням давньоукраїнської системи харчування, беззаперечно доводить необхiднiсть перегляду стандартiв харчування [11].

Приклад моєї родини є яскравим тому пiдтвердженням. В лютому 1929 року мого дiда розстрiляли за складання гумористичних приказок супротив колективiзацiї. Родину пограбували, забравши все майно й хату. Бабуня з малими дiтьми перейшла жити в стодолу i навчила дiтей збирати пiд снiгом насiння, розтирати на камiнчиках i готувати страви. Бабуня Наталя, Царство їй небесне, була в селi траво- i звичаєвознавицею. Завдяки цим знанням вона зберегла дiтей в голодомор 1932-33 рокiв, хоча село майже повнiстю вимерло. Тi, хто дослухався до її порад, вижили. Першим правилом в неї було звернення-молитва до Бога, Сонця, Води, Землi, Повiтря, Трав, Дерев. Коли рано до сходу Сонця ми, онуки, йшли по зiлля, то вона навчала, що, поки не привiталися з Природою, нiчого не чiпати. Земля свята – навчала Бабуня – i плювати на неї, тобто не шанувати її, означає прирiкати себе i свiй рiд на хвороби. Бабуня казала, що якщо колись зайди посягнуть торгувати нашою Землею, то Бог їх покарає, бо наша Земля є святою i вона вмiє себе боронити. Харчування було скромне, але рiзноманiтне в залежностi вiд пори року. Для витривалостi й пiднесення сили духовної i фiзичної вона давала рiзне зiлля. Вона знала властивiсть рослин зiгрiвати або охолоджувати органiзм людини. Тому взимку радила частiше споживати зiгрiваючий узвар, горiхи, насiння, жито, а влiтку охолоджуючi: пшоно (в кулешi), кваски, сироватку iз зеленню i впродовж всього року – буряковий квас.

Особливо актуальним є знання перелiку i особливостей вживання чаїв, харчових, пряно- ароматичних, пряних i харчових рослин, якi сприяють пiдсиленню в людинi принципiв свiтла, сприйняття, розуму i гармонiї, допомагають омолодити клiтини нервової системи, мозку, очищають органiзм. Бiльшiсть рослин включена в рiчне обрядове коло: васильки, iмбир, чорнобривцi, полини, любисток, м'ята, кульбаба, ромашка, гуньба синя, жито й iншi.

Для застосування кожної рослини є показання i застереження. За нашим звичаєм привiтаємося з ними, ознайомимося:

  • Васильки (лат. – оcinum basillicum) (базилiк) пiдсилює вiру через надання розуму ясностi, очищає ауру, пiдсилює iмунну систему. Застереження: висока емоцiйнiсть. 
  • Імбир (лат. – ingiber officinale) – ця рослина оспiвана в давньоукраїнськiй пiснi, її бажано вирощувати i споживати в малих дозах – вiд 0,25 до 0,5 г. Імбир є кращим протизастудним засобом, вiн усуває метеоризм, знiмає спазми, це хороший засiб при артритах, дiє знеболююче, очищає шлунково-кишковий тракт вiд токсинiв, покращує травлення. Застереження: виразки.
  • Полин євшан-зiлля, полин-чорнобиль (лат. – artemisia vulgaris) – покращує пам'ять, захищає i вiдновлює пiсля стресiв.
  • Гуньба (лат. – trigonella) (пажитник, тоя, рослина Матерi Божої) – проростки гуньби синьої ефективнi при зниженiй функцiї печiнки i пiдшлункової залози, вона заживляє рани, є хорошим додатком до їжi при занепадi сил, особливо при слабкостi нервової, дихальної i репродуктивної систем. Застереження: вагiтнiсть i емоцiйнiсть. Доза вiд 1 до 5 г на добу.

Найактуальнiшим є замiна в системi хлiбопечення спиртових дрiжджiв на ферментнi закваски, широка iнформацiя про важливiсть введення щирицi (амаранту) до хлiба, кашi, квасу, солодових напоїв i виведення з харчового рацiону картоплi. Картоплю забороняли вживати запорозьким козакам. Замiсть картоплi – кашi з овочами, зеленню, насiнням гарбуза, топiнамбур.

Наша давньоукраїнська система харчування є бiльш ефективною, нiж дiюча з 1978 р. В Голландiї система протипухлинного лiкування iз застосуванням лактоововегетарiанства [20] – це рослинна їжа з кисломолочними напоями, яєчним жовтком. 

Висновки

Досвiд роботи по оздоровленню i вiдновленню людей i вiдновленню їх стану в кризових ситуацiях доводить ефективнiсть i актуальнiсть повернення до давньоукраїнської звичаєвої культури з усiма складовими, в тому числi харчування. Пам`ятаючи про три принципи вiдичної давньоукраїнської системи свiтосприйняття (1 – свiтло, 2 – емоцiйнiсть, 3 – iнертнiсть) ми обираємо у вихованнi й самовдосконаленнi шлях свiтла, розуму, гармонiї. Тут слова К. Д.Ушинського: «Будь-яка жива iсторична народнiсть є найпрекраснiшим творiнням Божим на Землi i вихованню лишається тiльки черпати iз цього багатого i чистого джерела» [21] будуть бiльш зрозумiлими. Й. В. Гете стверджував «Майстра пiзнається в самообмеженнi» [22], а наша традицiя, крiм самообмеження, стверджує самовдосконалення через творчий пiдхiд до обов'язкiв при виконаннi звичаєвих законiв. Здорову їжу може народити тiльки оздоровлена Мати-Земля, тому вiд руйнiвних гасел про торгiвлю Землею з могилами предкiв потрiбно за прикладом країн, в яких земля не продається а орендується, перейти до оренди Землi i впровадження:

1. Системи екологiчної освiти в державних i громадських iнституцiях освiти дiтей та дорослих.

2. Дослiджень по вiдновленню давньо- української землеробської культури з врахуванням iснуючих екологiчної i бiодинамiчної систем землеробства. «Ферма – це дзеркало суспiльст- ва, яке вiдображає його розумiння свiту i шкалу цiнностей», – стверджує бiодинамiст Герберт Копф [24].

3. Систематично в пресi, по ТБ, радiо знайомити громадян України з працею доктора медичних наук з Францiї Луї Броуера: «Фармацевтична i продовольча мафiя, наслiдки її дiяльностi: дискредитацiя алопатичної медицини i серйознi проблеми стану здоров'я населення Заходу» [23]

4. За прикладом Францiї створювати товариства селян i мiських жителiв з метою отримання свiжих екологiчно чистих продуктiв харчування. Одночасно впроваджується екологiчна освiта i економiчний захист селян.

5. За законами фiзики всi системи на рiвнi ма- терiї з часом спрощуються, тому еволюцiйний поступ потребує вiдходу вiд теорiї мавпопоходження людини [25] i повернення до розумiння духовно-енергетичних законiв Творця – Бога, якi кожному народу данi через мову, звичаї, обрядовiсть, культуру створення родини.


Додатки:

Амарант

«Рослина, яка оздоровить i нагодує людство»
Генетик В. І. Вавiлов.

Стебло i листя багатi на вiтамiни, макро – i мiкроелементи.

Вмiщує велику кiлькiсть вiтамiну С i каротину.

Найважливiшої амiнокислоти – лiзину – вiдповiдно в 2,5 i 3,5 раза бiльше, нiж у пшеницi i кукурудзi.

Залежно вiд сорту мiстить 18-30 % високоякiсного бiлка.

За прийнятою шкалою якостi бiлка амарант: 100 балiв, соя – 60.

Японцi порiвнюють зелень амаранту з м’ясом кальмара.

В США з амаранту виготовляють салати, печива, пасту, хлiбцi, борошно, масло, бiомасу для виробництва фуражу, силосу, вiтамiнно-трав’яних гранул та iн.

Допомагає при багатьох захворюваннях: запальних процесах сечо-статевої системи жiнок i чоловiкiв, енурезi, геморої, анемiї, авiтамiнозах, занепадi сил, ожирiннi, неврозах, профiлактицi аденоми та онкологiчних захворюваннях.

Зерна ефективно виводять iз органiзму цезiй i стронцiй.

Листя i стебла можна солити, сушити, маринувати, квасити.

Зерна не втрачають бiологiчної цiнностi i властивостi проростати протягом 20 рокiв зберiгання.

Коефiцiєнт розмноження 1: 500 000 – найвищий серед традицiйних насiннєвих культур.

Посухостiйкий. На створення 1 г сухої речовини витрачає 260 г вологи (пшениця – 550 г, люцерна – 840 г).

Не потребує застосування пестицидiв, стiйкий до хвороб i шкiдникiв. Не дає можливостi проростати бiльшостi бур’янiв.

Зростає майже на всiх видах грунтiв.

Може вирощуватися вiд пiвдня до пiвночi України.

Має високi властивостi накопичувати в стеблах i листях радiонуклiди з грунту – очищення забруднених земель.

Рослина типу С-4 (високоефективне засвоєння вуглецю).

Врожайнiсть зеленої маси за один укiс 1000-1600 ц/га.

Протягом лiта можна отримувати по три укоси. Збiр зерна – вiд 30 до 60 ц/га залежно вiд сорту.

При збираннi зеленої маси 1000 ц/га вихiд бiлка складає 50 ц/га, тобто в 25 разiв бiльше, нiж з конюшини, засiяної на тiй же площi.

При годуваннi тварин амарантом вони не хворiють, добовий прирiст ваги збiльшується у бичкiв – до 1 кг, у свиней – до 400 г. У корiв збiльшуються надої i пiдвищується на 0.3% жирнiсть молока.

Вартiсть олiї амаранту в захiдних країнах за 1 лiтр – понад 1000$.


Лiтература

  1. Галина Хоткевич. Зелена книжечка. – Київ. «Слово», 1995 – 32 с.
  2. Колядки та щедрiвки. – Київ. «Наукова думка», 1965 – 804 с.
  3. Володимир Шаян. Вiра предкiв наших. – Гамiльтон – Канада, 1987 – 893 с.
  4. Етимологiчний словник української мови. Том 1. – Київ. «Наукова думка», 1982 – 390 с.
  5. Джавахарлал Неру. Взгляд на всемирную историю. Сочинения в 3-х томах. – Москва. Изд-во «Прогресс», 1975.
  6. Абрамович. Києво-Печерський Патерик. – Київ. «Час», 1991. – 280 с.
  7. Соционика, ментология и психология личности.– Киев. № 5, 2003, 79-81 с. 8. Журнал «Гипотезы и открытия». Киев. № 2, 2005.
  8. Васант Лад, Давид Фроули. Травы и специи. – Москва. «Саттва», 1997 – 301 с.
  9. Дипак Чопра. Безграничная энергия. – Киев. София, 2000 – 175 с.
  10. Степан Зощук. Який харч – таке й здоров'я. Наукове Т-во iм. Т. Г. Шевченка в Канадi. Том 52. Торонто–Вiдень, 1985 – 344 с.
  11. Елисеева О. И. Практика очищения и восстановления организма. С.-Петербург. «ЗАО Весь» 1999 – 253 с.
  12. Бiлас Богдан Михайлович. Небесна, Господня, райська, сонячна їжа. – Київ. «Спалах ЛТД». 1994 – 42 с.
  13. Четверта мiжнародна науково-практична конференцiя. Культура здоров'я. Херсон, 2004, 187-189 с.
  14. В. Гёбель, М Глёклер. Ребенок от младенчества к совершеннолетию. Москва. «Энигма», 1996 – 591 с.
  15. Усна жiноча iсторiя. Повернення. – Київ. «ЖЦ Спадщина», 2003 -370 с.
  16. Олекса Воропай. Звичаї нашого народу в 2-х томах. Київ. «Оберiг» – 1991.
  17. Болтарович З. Е. Народна медицина українцiв. Київ. «Наукова думка», 1990, 232 с.
  18. Съедобные целебные растения. Справочник. Изд-во Ростовского университета. 1990, 232 с.
  19. Маловичко Анатолий. Диагноз рак, с чего начинать. С.-Петербург. «Респекс», 1999 – 320 с.
  20. Ушинский К. Д. Родное слово. Педагогические сочинения в 6-ти томах. Т 4. – Москва. «Педагогика», 1988 – 254 с.
  21. Енциклопедiя афоризмiв i крилатих фраз. Львiв. «Паїс», 415 с.
  22. Луи Броуэр. Фармацевтическая и продовольственная мафия. Киев. Изд-дом «Княгиня Ольга», 2002–279 с.
  23. Герберд Копф. Биодинамическая ферма. Москва. «Акорнинформиздат». 1993 – 189 с.
  24. Рудий Богдан. Криза еволюцiонiзму. Київ. «Четверта хвиля». 2003 – 115 с.
  25. Вавиловское наследие в современной биологии. Москва. «Наука», 1989 – 367 с.
  26. И. И. Ветров, А. В. Кузьменко. Основы Аюрведической медицины. – С.-Петербург, «Святослав», 2003–348 с.

Додаток № 2

Виготовлення хлiба (рецепти Галини Хоткевич)

Перш, нiж подати рецепт виготовлення хлiба, декiлька дуже важливих вказiвок про його складовi частини:

Борошно для випiкання цiльного хлiба повинно бути iз пшеницi (або жита), вирощених бiологiчним способом, без хiмiчних добрив та пестицидiв. Воно мусить бути змелене на жорнах, для того, щоб збереглися всi необхiднi складовi його частини: росток, олiгоелементи, мiнеральнi солi – головне магнiй (все це частково або повнiстю висiвається разом з висiвками при розмелюваннi на цилiндрах.

Морська сiль повинна бути неочищеною, сiрою.

Вода вживається чиста, маломiнералiзована, не лужна. Виготовляється закваска, необхiдна для висходження хлiба, її кислота сприяє нормальнiй дiї мiкроорганiзмiв, що перетворюють крохмаль (див. А. Астрiє: млинарство та хлiбопечення).

Домашнiй рецепт

Пiвлiтри води (30 oC); 25 гр солi; 700 гр цiльного борошна замiсити та додати 350-400 гр закваски (рецепт далi).

Вимiшувати, розтягуючи тiсто та складаючи його вдвоє, не роздавлюючи, протягом 15 хв. Дати постояти пiвгодини й вiддiлити кусень для нової закваски.

Викласти тiсто у форми та поставити у тепле мiсце (25 oC приблизно) та дати вистоятися 4-5 годин. Коли тiсто пiднiметься вдвоє – випiкати в печi чи в духовцi (250 oC приблизно). Час випiкання: 1 – 2 год. для 1-го кг хлiба. Поставити в духовку посудину з водою для зволоження повiтря.

Закваска-квашня

Розвести 200 гр борошна з цiльного зерна в 150 гр. теплої води, поставити на 3-4 днi. Квашня мусить пахнути «кислим вином». Додати знов 200 гр борошна з цiльного зерна та 150 гр води. Вживати через 2-3 днi.

Як для хлiба, так i для закваски користуватися дерев'яним, полив'яним чи скляним посудом – не металевим.

Зберiгати закваску в негерметично закритому посудi при температурi 4-10 oC (внизу холодильника).

Такий хлiб дуже смачний, не черствiє, може зберiгатися тиждень i бiльше. Цей хлiб життєдайний, вiн не мiстить жодної шкiдливої хiмiчної додаткової речовини, а завдяки збереженим в борошнi росточку та протеїновiй базi вiн добре перетравлюється та приносить нашому органiзмовi елементи, необхiднi для життя.

5

 Додаток 3

6

Теги:

Схожі статті

 

Медіа