Луна

старослов'янське відблиск, промінь, світло (пор. луна – відгомін, відголосок: “пішла луна гаєм”); заміна слов'янського слова Місяць індоєвропейським *louksna сталася внаслідок віри в магічні властивості Місяця як жіночої Богині чарів, і заборони (табу) вживати без потреби первісну форму імені Богині.

За Г. Дяченком, у давніх слов'ян Луна називалась “Царицею Небесною”, що також є замінником власного імені, і була покровителькою жіноцтва (пор. зв'язок жіночого організму з місячними циклами).

Поділитися

 

Медіа