Знахар читає тричі над хворим, обов'язково вдень на зростаючому місяці, за що хворий обов'язково має віддячити

Сидить Дажбожий онук (ім'ярек)
Сумує, журиться
Сумом великим,
Журбою незнаною,
Ідуть вісім Дідів
Із Дідом грізним,
Дідом незваним.
Почали вони
Той сум та Журбу
Крушити, ламати,
Кидати їх за околицю.

Кидалася Журба, кидалася:
Зі сходу — до заходу,
Від ріки — до моря,
Від дороги — до перепуття,
Від села — до погоста,
Нігде Журбу не прийняли,
Нігде її не сховали.
Кинулась Журба
На острів Буян,
На море, на окиян,
Під дуб мокрецький.
Замовляю я
Дажбожого онука (ім'ярек)
Від нещасної журби
По сей день,
По сей час,
По сію годину,
По сію хвилину!
Слово моє кріпке!

(За дідом Анатолем)

Теги:
Джерело: З книги "Правослов. Молитви до рідних богів"

Схожі статті

 

Медіа