На морі, на окіяні,
На острові на Буяні
Лежить біл-горюч камінь Алатир.
На тому камені Алатирі
Сидить красна дівиця,
Кравчиня-майстриня,
Тримає голку булатную,
Засилює нитку шовковую,
Рудо-жовтую,
Зашиває рані кривавії.
Заговорюю я Дажбожого онука (ім’я)
Від порізу.
Булат, геть відстань,
А ти, кров, текти перестань!
(Народна)
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira