Се бо, молячись, найперше Триглаву поклонятися маємо і йому велику славу співаємо.

Хвалимо Сварога, Діда Божого,
який тому роду Божому є начальник
і всякому роду студиць вічний,
який тече влітку од криниці своєї,
а взимку ніколи не замерзає.
А тієї Води-Живиці п'ючи, живемо,
доконе не прийдемо до нього як свої,
прибудемо до Лук Його Райських.

І славимо Сварога, що створив Світ, – 
це Бог Світу і Бог Прави, Яви і Нави,
се бо маємо їх во істину.
І ця істина наша переборює сили темні і до блага веде.

Се рече отцю Ору Сварог наш:
“Яко я є Творець, бо створив вас од перст своїх
і буде речено, що ви є сини Творця.
І будьте як діти мої, і Дажбог буде Отець ваш.
Того достатньо послухатись, і той вам рече,
що маєте діяти, і як рече так і творіть.

Дажбог на струзі своєму був у Сварзі премудрій,
яка є синя.
А струг той сяє і виглядає, як золото,
Огнебогом розпалене.
Його дихання – це життя і прибіжище кожній тварі.

Се бо Дажбо створив нам Яйце,
що є світ-зоря, яка нам сяє.
І в тій безодні повісив Дажбо Землю нашу,
аби тая удержана була.
Права бо є невідомо уложена Дажбогом,
а по ній, як пряжа, тече Ява, і та створює життя наше.
А тоді, коли одійде, Смерть є.
Доти є Нава і по тому є Нава.
А в Праві ж твориться Ява.

Станьте, як леви, один за одного
і держіться князів своїх.
І Перун буде коло вас
і перемогу дасть вам
над ворогами отцівської Землі.
І так буде, бо ті словеса маємо од Богів.

Перун іде і, главу золоту трясучи, 
блискавки посіває до Сварги синьої, і Та твердіє од тих.
А Матір Слава співає про труди наші ратні,
і маємо послухати і хотіти брані лютої
за Русь нашу і Прасвятотців наших.

Матір Слава сяє до небес, як Сонце,
і віщує нам перемоги і загибель.
Ані боятися того, бо то є життя земне,
а вище є життя вічне.
А тому маємо прагнути віще,
як земне проти нього – нице.
Ми на землі, як іскри, і то згинемо у тьмі,
як ніби не існували ніколи на ній.
Так слава наша потече до Матері Слави
і пребуде в ній до кінця кінців земних і інших життів.
Чи нам з тим боятися смерті, як ми потомки славних!

Загиблому на полі бою воїну
Перуниця дає Воду Живу попити,
і, попивши її, йде він до Сварги на коні білому.
І там Перун їх зустрічає і веде до благої своєї чертозиці,
і там пробудуть до часу оного і дістануть тіло нове.
І так жити мають в радощах прісно і до віку віків,
за нас молитву творячи.

Бога Перуна-громовержця,
Бога прі і боріння прославимо,
Що живих явищ кола не перестає крутити в Яві.
Це він нас веде Стезею Правою до брані лютої.
І до Тризни великої о всіх полеглих,
які йдуть у Життя Вічне до Полку Перунового.

Богу Світовиду славу речемо:
це є Бог Праві і Яві, і тому співаємо пісні,
яко свят є, і через нього видимо світ зріти і Яви буття.
Він нас від Нави убереже, і тому хвалу співаємо.
Співаючи танцюємо йому і взиваємо Богу нашому,
яко той Землю, Сонце і Зорі держе,
і Світ кріпить. Творіть славу Світовиду велику!
Слава Богу нашому!

Летить у Сварзі Перуниця
І несе Ріг Слави –
Повен сур’ї живої.
Тож іспиймо його до кута!
І пом’янемо всіх полеглих за Рід наш!

І Мати-Слава перед нами йде,
яка вогонь дала Пращурам нашим.
І се Предки наші в Сварзі радіють за нас.
І Матир-Сва кличе до Вишнього,
Який дав їй Вогонь до огниці нашої,
і Той прибув з допомогою.
І се міць верже на ворогів.

Молимо Прабатька Дія, як той розведе вогонь,
який Мати-Слава принесла
На крилах своїх Праотцям нашим,
і ту піснями оспівуємо біля кострищ вечірніх.

Славимо Огнебога Симаргла,
який гризе дерево і солому
і огнехурделицю розвіває вранці, вдень і ввечері.
А тому вдячні за сотворені борошно і пиття.
Він є єдиним, що храним в попелі,
і Того вздуймо, щоб горіло.

Палимо Вогонь сильний
і вержемо до Нього колоду.
Так, щоб Вогонь був до Небес!
Так, щоб тріщав Він
й ділився надвоє й натроє...
Бо то є знак від Богів,
що любиться тая Жертва Їм і хочуть її.

Отож молимося Богам,
щоб мали чисті душі і тіла наші,
і щоб мали ми життя з Праотцями нашими,
в Богах зливаючись воєдино.

Правда така, що ми Дажбожі внуки,
Зри, Русе, ко уму, яко ж ум великий
Божеський єсть єдиний з нами,
і тому творите і речете з Богами воєдино.

Молимо Велеса, Отця нашого,
да потягне в Небі комонощь Суражову,
да зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи.
То бо Сонце наше, яке світить на домове наші,
І перед його ликом блідим єсть лик огнищ домашніх.
Сьому Богу-огнику Симарглу речемо показатися
і востати на Небесах і се взійти аж до мудрого світа.
Як і отці наші маємо очиститись мольбою в омовінні
і омитися молитви творячи за чисті душі свої і тіла,
як бо Сварог установив те омовіння і купалища.
І умиємо тіла, і умиємо душі свої в чистих Водах Живих,
і підемо трудитися всякий день мольби творячи.

Зоря Красна іде до нас, як жона благая,
І молока дає нам у силу нашу і кріпость двожилу.
Бо ти, Зориня, Сонцю вістяща.
А вже чуємо, як вісники на конях скачуть до заходу Сонця,
аби управити його човен золотий до ночі,
аби віз із волами сумирними провести по степу синьому.
Там бо ляже Сонце спати на ніч.

Говоримо про Минуле завжди. І хай іде слово наше про Правду, і так обретемо Правду. І це речемо од старих словес, які істечуть од отців наших, що були духом сильні. І то маємо вергтися до борозни їхньої і так стати до неї.

Дбаємо на пам'ять Предків, які про Землю Руську дбали, і всіх наших воїнів, які стратили життя своє на бойовищах з ворогами нашими. Бо кров їхня удобрила землю нашу. Славимо Богунів, які з Перуном накували мечі до ворогів наших. Ми ж їм помолимося стати нам у поміч.

Всякий день Богів бачимо, які є Світ, що його речемо Перун, Дажбо, Хор і Яр і іншими іменами. І так співаємо славу Богам, і живемо милістю Божиською до утрати живота.

Теги:
Джерело: https://svarga.dp.ua/slavi-do-bogiv.html
 

Медіа