Скажи, Світовиде, онукам своїм,
На що ми ставали, на чому стоїм,
Чи ми усвідомили нашу мету,
Тоді, як боролись за волю святу,
Себе не жаліли й усе віддали,

Лиш тільки б звільнитися від кабали,
Одначе уже в „незалежній” державі
Самі не радієм і Бога не славим
За посланий нам несподіваний дар –
Роки зубожіння, падіння й примар…
Зі зміною назв не змінилася суть:
Оті, що при владі, під себе гребуть –
Безкарно грабують занедбаний рай
Розбійник, лихвар, спекулянт і шахрай,
З дітей наших роблять духовних потвор –
І все це під гаслом: „Нє пойман – нє вор!”.
Та й нащо ловити того, хто нагріб,
Раз чесним трудом не заробиш на хліб?!
Знецінені гроші. Знецінений труд.
Хиріє голодний, обідраний люд,
Дрижить у знемозі знедолений край:
Зумій – виживай…

Джерело: Кафизма з циклу «Українські псальми»
 

Медіа