Вродилась людським, дуже кволим насінням,
Та в рідних лугах є зело помічне.
І ось вже стежки топче день мій осінній,
Та вірю в синів, що продовжать мене!

Земля моя рідна, на світі єдина, 
Ти – диво зелене з між інших планет.
Я – жінка, я – мати! І щастя – в дитині,
Я вірю в синів, що продовжать мене!

Я слово і пісню вам в душу садила,
Із Божого дару творила дива.
А скільки вас тих, що стріляли у крила!?.
Я вірю в синів, що продовжать мене!

Ви – недруги, мислите мілко і вузько,
З вас кожний – і заздрить, і з жовчі – кляне.
Як з кореня стрімко зростають галузки,
Так вірю в синів, що продовжать мене!

Над Пслом чи Сулою душа моя – птиця,
Завжди пильнуватиме Сонце земне,
І хмари ворожі зітне блискавиця.
Я – вірю в синів, що продовжать мене!

Теги:
 

Медіа