Відбувся розподіл суспільства на стани: вгорі - клептократи, внизу - клептомани*

(Кафизма із циклу „Українські псальми”)

„Бо кожному, хто має, додасться йому та й додасться, хто ж не має – забереться від нього й те, що має”.

(Євангелія від Матвія, ХХV, 29). 
„Від того, хто твоє забирає, не вимагай повернення”.
(Євангелія від Луки, VІІ, 30).

Псальма 1.

Колись – хто при владі, той мав більше прав
І доступ до всього, тому й більше крав.
А хто з крадіїв більше злочинів скоїв,
Того прикрашали зірками Героїв.

Тепер – навпаки: той, хто більше накраде,
Помножує шанси дорватись до влади:
Знайшли спільну мову товариш і пан –
І вже клептократом стає клептоман.
І ставлять вимогу свою клептократи:
Накрадені кошти легалізувати,
Аби не було недомовок і чвар,
Бо і клептоманія – теж Божий дар.

Усе осіда в загребущих руках –
У школах, лікарнях, дитячих садках,
Дільницях міліції, службі ДАІ –
Усюди кишать клептомани свої.
Усі норовлять якнайбільше урвати –
Доценти, професори, лауреати,
Майстри, виконроби, бригадні бугри,
Завгоспи, бухгалтери, директори,
Завідувач бази, крамар, комірник
І той, що по блату на базу проник;
Вантажник і сторож та й сам ревізор
Працюють під гаслом: „нє пойман – нє вор”.
Завжди і повсюди, внизу і вгорі
Махлюють і дурять, беруть хабарі.
І банки, і біржі, і фонди, і трасти
Зуміли до нитки людей обікрасти.

Цей потяг до кражи є в різних племен –
Татарин і циган, гебрей і вірмен,
Румун і мадяр, білорус і русак,
Та й наш українець украсти мастак:
Лиш дай йому волю і не борони,
То й з рідного батька він зніме штани!..

Псальма 2.

Засяяв од радощів злодійський стан,
Коли в клептократи проліз клептоман:
Для злодіїв це найприємніша мить –
Розтягуй усе, що погано лежить!
І цим ми пишаємось, ми цьому раді:
Тепер клептократія наша при владі!

Хтось мафію ділить на групи та клани –
Один у них потяг, однакові плани,
Одні домагання, однакові трюки,
Шалені в них очі, липкі у них руки.

Це фокіни й кучми, ткаченки й шмарови
Для всіх клептоманів створили умови,
Щоб ті ж рабиновичі й ті ж лазаренки
Гуляли по світу в вінках „зелененьких”,
І той же Зв’ягільський, і той же Кравчук –
Аби все украдене липло до рук…

Скажи, о Владико Землі і Небес,
Як стримати в нас цей хапальний рефлекс?
І де відшукати тих праведних дядь,
Щоб здійснили Твій заповіт „не украдь”,
З оравою злодіїв ставши на прю? –
Я їм і Тобі фіміам прокурю!..

(Із кн. "Українські псальми. Політична сатира", К., "Гарт", 1999 р., с. 47 - 48).

*Клептократія – (від грецького: клепто – краду, хапаю; кратос – сила, влада) буквально – влада хапуг; клептоманія – психічний розлад особи, що виявляється у хворобливому потягу до крадіжок; клептоман – людина з такою схильністю (Г. Г.).