В  дідівській  хаті  пахнуть  дині,  
з  горища  сіна  борода  звиса.  
А  діда  вже  нема...  І  в  сінях  
ледь  чутно  дзвонить  на  стіні  коса.

Мантачка  ж  тишу  більше  не  сполоха.  
Лелеки  креслять  кола...  Синь...  
Стоги,  стоги  -  то  дідові  епохи.  
А  внук  так  і  не  вивчився  косить...

Хоч  коней  випрягав  з  упряжки,  
хоч  помагав  згрібати  -  ген  коли...  
Між  босих  пальців  дідових  -  ромашки  
назавжди  вже,  назавжди  відцвіли.

Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=339

Медіа