Травнева гілка

Не було ніякої умови —

випадково зустрічались скрізь.
А скажи, що це невипадково, —
дівчина образиться до сліз.

Вештались по вулицях широких,
хитрували, здовжуючи путь,
та боялись навіть ненароком
лагідніше глянути, зітхнуть.

А коли ішли повз огорожу,
де буяла яблуня в цвіту, —
недріманну знехтував сторожу,
хлопець розігнавсь у висоту.

Умудрився дуже обережно
найніжнішу гілку відломить,
щоб зробилось тихо і безмежно,
щоб нічого вже не говорить...

От і все. А сумувать не треба.
І не варт мінитись на лиці,
коли в травні раптом біля тебе
пройде хлопець з гілкою в руці.