Старцює за вікном голодна ніч
І на горищі свище звіром дивним.
Ковтнувши хмиз, руда ротата піч
Черінь облизує вологим, теплим димом.

Дубіє бараболя в чавуні,
А мама у Якимихи слабої.
Бабуся спить,
А батько — на війні.
На чатах залишаємося двоє:
Ось — піч.
Ось — я.
Та хтось вповзає третій,
Чи вовкулак, чи відьма, чи змія
Через сінешні двері незаперті?
Чи, може, мрець? Або усі разом
Вже по кутках сидять, сичать, чекають.
Коли погасне хмиз, поборе сон,
Або коли не втерплю і злякаюсь...
Ні свічки в хаті, ані каганця.
Роздмухую жарину в жмені клоччя,
Дровину в руку (добре б камінця).
На бій, на битву з привидами ночі!
Аж ось підмога — гиньте геть, примари, —
Прийшла сусідка позичати жару.

1965

Теги:

Схожі статті

  • 30.03.2016
    1053

    …Та знаю я, хлопче, хто тебе на мене навів… Мій племінничок, котрий ото плота зробив з порожніх

    ...
  • 03.03.2016
    1268

    Головне, щоб коло фараона
    Стати "незамінним" візирем.
    Фараону хай блищить корона,...

Медіа