Сто сот віків за нашим рідним словом,
Сто сот віків за оріянським сном...
Але прокинеться наш дух сонцегрозово,
І заговорять гори над Дніпром

Іще не все загинуло, не все...
Іще нам небо благовіст несе:
Заграли сурми у золотосинь,
Що буде Мати Лада, буде син.

Ще не на всьому виродження плями -
Туди, де вкаже Саваофів перст.
Зоря світанна світить над віками,
І не на всьому ще поклався хрест.

Правічну Правду благовіст несе.
Ні, ще не все поганьблено, не все,
Хоч як би не вправлялись у лайні
Золотосуми і майстри брехні.

Крізь темінь чужовір'я й чужораю
Росте Дажбожий спротив повсякраз:
Колядками-щедрівками він грає
І в'яжеться веснянками у ряст...

Іще не все споганено, не все.
Іще не все окрадено, не все.
Іще не все розтоптано, не все.
Іще нам небо благовіст несе!

У змозі Правда й Воля відродитись
І лицарство козацьке пресвяте,
Як заговорять рідним словом діти
І наша мова знову розцвіте.

Собою бути у своїй державі
Нам долею дано, як плуг і меч.
Дивитись, дивуватись наше право
І діяти - злосилі всупереч.

На ясні зорі і на чисті води,
Як сподівальним громом потрясе,
Що випливеш ти, змучений народе...
Бо Дия-Дива воля - над усе!

Теги:
Джерело: журнал "Сварог", №21, 2007

Схожі статті

 

Медіа