Я перепитую знову і знову:
Що відбувається з нами?

В серці моєму заплакало слово,
Втоптане в землю синами.
Плакало слово і говорило:
Нам би сьогодні радіти.
Чом же ви знов обтинаєте крила,
Наче ви зайди – не діти?
Рідні сини почали забувати 
Лихо моє вікопомне.
Так, ніби мати, вигнала з хати,
Плакало слово бездомне.
Поле не вродить і висохнуть ріки 
Там, де зневажено мову.
Боже, подай нам священнії ліки.
Люди, врятуємо слово.
2002 р.

Теги:
 

Медіа