Я сам у тихому гаю,
Лише пташки тривожать тишу.
І сиву голову мою
Вітрець, мов листячко, колише.
І сонця відсвіти ясні
Поволі вечір випиває.
Неначе Бог у вишині
Нектар потягує у гаю.
Тьох-тьох, ку-ку, гуль-гуль, дон-дінь –
Веселі висвисти довкола.
Сміється озера гладінь
І сяючі малює кола.
Я дякую за цю красу,
Вклоняюсь Велесу самому.
І звуки ніжності несу
Як найдорожчий скарб, додому.
23.05.7524 р.
(2016) Київщина, Конча Озерна,
Ольжин став.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira