Оратаніє рідна моя!
Ти - любов моя перша й остання...
Твій вінець у всесвітнім огромі сія,
Як зоря у годину світання.

Я до Божої никну стопи:
Серце вдячності повне по вінця
За широкий Дніпро, за роздольні степи,
За судьбу орія-українця.
Прийде час - я здіймусь, полечу
У безмір'я високо-високо,
Та тебе, як маяк, як вівтарну свічу,
Пильнуватиме скрізь моє око.
Побуваю по всіх я світах,
Всі орбіти космічні спізнаю –
Заячу-застогну, мов поранений птах,
Але ні, серед зір не сконаю!
Я здолаю усі манівці
І до тебе вернуся, прилину;
Упаду у твої запашні чебреці.
Під твою сонцекрасну калину...

Теги:

Схожі статті

  • 14.04.2016
    1352

    У контексті національної ідеї превалює етнічна складова. Але етнос має свою окремішність

    ...
  • 09.04.2016
    25576

    Ми непогано знаємо своїх достойників ХVІІІ-ХХ ст., знаємо, що випало на їхню долю. Але чомусь

    ...

Медіа