Споглядаю світ очима Бога:
Яв гуде, немов бджолиний рій,
Простяглась до Вирію дорога
Марних прагнень, сподівань і мрій.

Колесо убогої фортуни
Крутить чортівня в зворотний бік,
І сплітаються в закляття руни,
Зупиняючи досягнень лік.

Вічності не шкода анітрохи
Згублений гармонії мотив –
Точку неповернення епохи
Пройдено зі втратою Мети.

Кинув Бог дітей напризволяще
Від зневаги до людських облуд.
Може, дійсно так воно і краще?
Та ж самі себе загнали в кут!

Війни, катаклізми все частіше
Вроду перетворюють на тлін…
Боже Правий, якось вже вирішуй
Долю занепалої Землі!

Теги:

Медіа