Не мертвим, а живим 
Краще б ненародженим 
Декотрим землякам моїм
В Україні 
Моє недружнє посланіє

О, лицеміри, словоблуди,
Навіщо іменем моїм
Благословляєте, паскуди,
Діла мерзеннії свої?

Ви не втомилися щосили
Цей світ розп'яттям добивать?
Забули? Я хотів кропилом
Вкраїнську хату вимітать!

Всі багряниці - на онучі!
Ікони - в піч! З кадил - люльки!
Вас у Дніпро з моєї кручі
Я поскидав би залюбки!

Ви вже мене святим пророком
Готові канонізувать,
А вірш "Ликері" ненароком
Вам не доводилось читать?

Та ви, невольники недужі,
І далі, мов свиня в калюжі,
В своїй неволі хропете.
Я ж Кобзаря дав не на те,

Щоб ви на ньому міцно спали,
Храми, палати будували
Та візантійство прославляли!
Не хочу ваших я церков,

Молитви рабської не треба,
Мій храм - природа, купол неба;
Для ряс і золотих оков
У ньому вільних місць немає,

Бог без попів благословляє
Молитву щиру.
Схаменіться
За себе добре помоліться,

Щоб Бог вам совість врешті дав,
А я вас більш не проклинав!

Пророк Шевченко передав це через Володимира Горбатюка у ніч з 21 на 22 червня 11009 р. Д.

Теги:
Джерело: журнал "Рідна віра", №22

Схожі статті

  • 02.03.2016
    3552

    Зі здобуттям Україною незалежности ми почали пильніше придивлятися до своїх коренів, а заодно –

    ...
  • 19.02.2016
    1946

    Зачин. Договірна (людська ) «правда» хазарського штибу І істинна правда-віда Творця У Велесовій

    ...

Медіа