Крилатий вислів Святослава можна тлумачити й так: «Іду - НАВи», тобто буду битися до загину (Нав – світ пращурів) (авт.).
В даному контексті – смерть образу коханого в душі, забути НАВіки.

Іду – НАВи! 
На Ваших грудях
Приб’ю, мов щит,
свою Сльозу-кришталь.
Вам до лиця, до честі буде,
Ви в серці носите мерця Христа**.

Ви молитесь на розіп’яття,
Духово Ви обрізаний давно**,
Ніщо для Вас Любові Водосвяття,
Христову кров п’єте, немов вино***.

Іду – НАВи! 
У Вашім храмі 
Не буду милості собі просить,
За мною – Сонце, хрест – за Вами.
я не з ребра! –
Я з Божої роси!

Іду – НАВи!
Вам не спинити
Вже духу войовничого мого:
З Дніпра святого воду пити,
«Ловців» народу гнати батогом.

Століттями усі на лови 
По душі рабські в мій народ ішли:
З мечем, із зашморгом, зі словом,
Весь первоцвіт – що крали, що змели.

Іду – НАВи!
Я Слово гостре
І серце зболене Вам піднесу.
Іду я переможним гостем,
Вогонь Перунів лиш душі є суть!

Іду – НАВи!
Пісні величні
В Сварожім храмі радістю творю!
Краса й Любов поняття вічні, 
Я серце маю – квітку із вогню!

Іду – НАВи! 
Кайдани скину,
Я довго в світі бранкою була.
Я в Небо рідній Україні,
Як символ волі, птахою вросла!

Теги:
 

Медіа