Яка там гра, коли на стінку стінка?
Одначе гра — справжнісінький футбол..
Післявоєнна наша поведінка
Прудка і вибухова, наче тол.

А грали ми запекло і не просто:
Що правила? — жени й нема питань!
І був між нами старший “переросток"
Кость Матущак — наш славний капітан;
Спочатку ми над ними гору брали,
А потім подаватись почали,
І “глядачам" і "суддям" нашим бравим
Набридло рахувати нам голи.
Суперники і ззаду і спереду
Тіснили нас, як вороння шулік,
І з вигуком: "Ми ломім — гнутца шведи"!
Переметнувсь на супротивний бік
Наш капітан — зненацька запродався —
Як оглашені ми тоді були...
Отак отаман перебудувався,
Став забивати нам-таки голи.
І, дивна річ, — на вигоні старому
Давалися уроки не прості
На давню тему шведського синдрому
У славнім українському житті.
На вигоні, біля підніжжя церкви,
Обурені, ми догравали гру.
Аж поки зовсім надворі не смеркло
Спіткались об традицію стару.
Школярська гра — але яка наочна!
Та хто з малих нас мав тоді знаття,
Що граємо болючу і пророчу
Комедію з хохляцького життя.

Теги:
 

Медіа