Я і Небо на скитській могилі 
Думи – гості мої (біль віків), 
Гості горді, буремні і милі, 
Ніби крила кавказьких орлів.

Йду в минуле століть: ніби бачу 
Я священні купальські вогні, 
І єднаюся з ними, і плачу – 
Рідно, рідно на серці мені!

У Трипільських Часах на Купала 
Русокосі дівчата в гаях 
Вінця ніжно плели: і буяла 
Рідна радість у рідних серцях.

Їхня Леля, як світ ніжна Леля – 
Прародителька (Мати свята), 
Їх узвар, мед, насіння, Оселя 
Духа Предків – Небесні врата.

Їхній Орь – мудрий Орь, рідний Тато – 
Оріянських учитель племен. 
Їхня слава, обряди, їх злато 
І краса самобутніх знамен!

Їхній світ – Рідний Світ і пашниця,
Писанки, щедрий дар, коляда. 
Українська краса білолиця. 
Совість чиста – джерельна вода.

Я і Небо на скитській могилі:
Рай душі оживає, горить!
Ви зі мною, Трипільці! Не в силі
Мені пам’ять про Вас спопелить.

Ви і Я – одна кість, одна сила, 
Радість чесна, натхнення святе. 
З Ваших крил поросли мої крила, 
З Ваших дум моя дума росте!

Теги:

Схожі статті

  • 14.12.2015
    1811

    Ярило - бог Весняного Сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті. Корінь слова Яр- означає

    ...
  • 14.12.2015
    4474

    Чорнобог — бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну.

    ...
 

Медіа