Поле і покоси, і дитинство босе
Память береже... й селянський труд...
І коня гнідого ...рідного такого -
Ніби свисну лиш, і буде тут!

Ніби йду по полю - пшениці по пояс...
Степ легенду шепотить нову:
Кінь летить стрілою слід за вітром вольним-
Дзвін копит вже чую наяву...
Де ти, рідний коню, може під горою
Знаю , коню, я тебе знайду,
І в одну хвилину вискочу на спину
І на гриву руку покладу...
Ой, гнідий мій коню, прилітай за мною...
І у край дитинства забери...
Пригадаєм, коню, ночі, водопої ...
І круті Дніпрові береги.

 

Медіа