Як Дніпро обіймає голубими руками
Хортицю,
Так і я обіймаю тебе голубими мріями,
Вітчизно кохана.
Я течу повсякчас біля лона твого,
Я струмлю повсякчас біля серця твого,
Я гострю повсякчас
Об граніти твої
Меч двосічний
На лжу осоружную!
Із очей із твоїх у мою глибину
Западає сльоза перламутрова,
І я чую, як там з неї враз пророста
Диво дивнєє –
Квітка надії.
У мені, як в Дніпрі, каламуттю життя
Бунтівничі пороги потоплено,
Та розіб'ється всякий
Об них корабель,
Що до тебе пливтиме із кривдою!..
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira