Чи довго ще, о Дажбоже

Чи довго ще, о Дажбоже, чи довго
Ми будемо блукати й шукати
Рідного краю на своїй землі?

Який ми гріх вчинили проти Духа,
Що він зламав свій заповіт великий
Той, взятий з бою волі заповіт?

Так доверши ж до краю тую зраду,
Розбий, розсій нас геть по цілім світі
Тоді либонь, журба по ріднім краю
Навчить нас, де, і як, його шукать.

І тоді покаже батько свому сину
На срібне мариво у далині і скаже:
Он земля твого народу!
Борись і здобувай батьківщини,

Бо прийдеться загинуть у вигнанні
Чужою-чуженицею в неславі".
І може дасть нам заповіт новий
І Дух нові напише нам скрижалі..