Всотала темінь люту спеку.
Вже прохолода поміж трав.
Аж ніби гай зітхнув полегко,
Її у себе увібрав.
Пливу поміж дубів правічних –
Поважних, мудрих, як волхви.
І зачаровано-містично
Зелені мають корогви.
І час у вічності мов тане,
П`є насолоду залюбки.
П`янить ця темрява жадана,
Пресвітлі сіючи зірки.
26.06.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
Конча Озерна
Кожна людина народжена для щастя, та не кожна знає, як його досягнути. Одним із шляхів
...
Порозліталися галактики
Ніхто не з на куди і далі...
Планета крається на клаптики,
Гість програми: Володимир...
Від язичницької традиційної пісні до...
Українська стрілецька пісня
Слова: Сокира ПерунаМузика: Сокира...
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira