Приходить свято — зоряне, прекрасне, безмежжям світла і тепла величне, святим благословінням сонця, неба, землі, води й вогню воно співає! Предивне і жадане споконвіку Купальське диво обіймає Київ! 

І вже хлюпочеться водичка тепла, і вправно веслами керують друзі. Ми радісно пливем на острів рідний, де люди сонячні чекають радо!

Ось він, зелений, світлий.ніжний острів! Яке казкове розмаїття квітів! І білі, й жовті,й сині,і рожеві — усе для славного вінка згодиться. І як багато тут дівчат чудових,усі заквітчані вінками щедро, усміхненні, натхненні, чарівні! Як гарно нам,усій родині нашій!Спілкується з ровесниками донька, а я милуюся, й собі плету віночок.

А потім ми, дівчата та жінки Марену прикрашаємо натхненно...

“ Сьогодні Купала, і завтра Купала,
Рано-вранці сонце зійшло...
Рано-вранці та на мою ружечку червону...”

І водимо Кривого танця теж - спіралі галактичні предковічні, єднання всіх стихій - земних, небесних...

І славимо безмірне свято вічне в обряді славному від Зореслава. Летять слова, бринить сопілка дзвінко, палає вогнище священне наше, і хоровод , немов ріка, тече — повільно, плавно, лагідно... Велично.

А потім весело, кумедно, дзвінко дівчата йдуть Купалочко палити. А хлопці захищають! Але щвидко вже до Марени підбігають враз, і до води несуть її... Так добре, так весело усім! Ось і вогненне вже колесо летить у води літні... І ми купаємось... Яка ж теплінь! Яка вода! Мов молоко парне!

А ніч така тендітна,чарівна, вона нечутно душі відкриває, і трепетні слова течуть, і кожен розповідає, як прийшов сюди...А потім забриніла сяйвом дивним празоряна Тарасова бандура. Пісні... Такі всі рідні. Кожне слово відлунює у серці вогнецвітом. І разом славимо ми Диво-край, священну Україну лебедину...

А потім залунали щирі.дивні поезії слова... такі космічні, такі земні,і справжні... пречудові!

Вмить захотілось прочитати теж - про зоряне й земне кохання вічне, про шепотіння вітру, трав, і квітів... Співаю пісню про вінок купальський... І відчуваю,як глибинно, вільно приймають її душі всіх, хто чує...

Ось і світанок близько... Вже синіє ранкове небо... Йдемо радо,світло ми через острів, до Дніпра...О, диво! Привільне царство хмар! Рожеві,сині,молочно-білі. Філоетові...

І сонечко проміннячком своїм їх обіймає... Вмить я бачу диво! Над сонцем — хмари схожі неймовірно на мапу України! І проміння торкається до всіх її куточків! І спів пташиний славить Новий День!

Вертаємось щасливі, і у води теплезні біжимо...

Як славно нам! Яке чудове,світле, рідне свято!

Купальське свято славою бринить,
Тече рікою безміру ясного,
Співає небо на земних дорогах,
Співає святом світлим кожна мить.
І в серці кожнім — диво вогняне
Танцює, мріє у теплі досвітнім.
Ключем купальським відкриваю літо,
Ключем любові ти відкрий мене.

Теги:

Схожі статті

  • 11.03.2016
    13322

    У монографії висвітлюються генезис, функції та структурні компоненти купальського свята на

    ...
  • 13.05.2016
    849

    Купальський ранок – свято полуничне!
    Торкаю серцем ягідки веселі,
    А квіти пестять

    ...

Медіа