Вже треті півні славень відспівали, змагаючись, хто заволає дужче, тумани сиві з нічліга вставали, благословлялося на день грядущий, із високості Квочка сипала жарини за виднокрай, щоб ясне Сонце запалити, Чигир-звізда йому назустріч поспішала, аби допомогти піднятися з перини, на небо вийти з темної хатини, щоб Землю освітить й благословити і все живе проміннячком зігріти - і коней, і корів, й звірят на волі, і яблуні в саду, і жито в полі, траву на луках, і дерева в лісі, горобчика, що звив гніздечко в стрісі, цілюще зілля, й овочі на грядці, й людей, що хліб свій здобувають в праці.

- Вставай-но швидше, сину Яросвіте, вже з поля йдуть із колосками діти, четверту постать дожинають молодиці, корови повернулися з діброви, дзвенять цівки молочні об дійниці, а ти лежиш, немов торішні дрова. Вставай, бо скоро вже настане вечір, але снопів іще не їла клуня, - так жартувала матінка Ладуня, свого синка торкаючи за плечі.

Схопився Яросвіт хутчій на ноги, здивовано поглянув на матусю і засмівся щиро:

“Рідні Боги, на дворі владарює ще Маруся - донька Мари, - ще чеше коси сині і свічку не спішить віддать Світлині. Але встаю, встаю, бо з рідних уст почую, що жнивна днина цілий рік годує...”.

Але хоч як спішив у поле Яросвіт, та пам’ятав ще дідів заповіт:

“Перед початком денної дороги згадай, що бережуть нас Рідні Боги, тому до неба руки підведи й подяку щиру й славу їм склади”.

Цей заповіт був краплею водиці з бездонної відунської криниці, з якої щедро, не вважаючи за труд, черпав знання дідуньо Велемудр. Тож заповідь цю внучок Яросвіт запам’ятав іще з дитячих літ, хоч значення тих велемудрих слів тоді він ще не зовсім розумів, коли ж підріс, а дідуся не стало, почув пояснення з уст тата Величара;

“Ця заповідь із мудрих Від для того, аби дорога денна не була крутою, щоб день удачливий був і щасливий, щоб сили і снаги ти відчував припливи, щоб настрій гарний цього дня й навічно передавався усім стрічним й пересічним й переливалося здоров’я через край - завжди з молитви ранок починай. Тому вставай, дитино, на світанку і у кімнаті, на дворі чи ганку, на самоті, щоб не зглядалися на тебе, обидві руки простягни до неба: правицю - навстріч Сонечку, що сходить, лівицю - до Звізди, що Землю водить, і попроси не жадібно, не скаредно, а з чистою душею - тихо й лагідно:

О, Рідні Боги, Боги Прави й Яви,
Прошу у вас здоров’я і наснаги,
Душевних сил, і мужності й відваги,
Аби я міг робити добрі Справи
Для України, для її народу,
Богам на славу і на славу Роду,
Щоб міг я сили злі долати!
І правдою перемагати!
О, Рідні Боги, я прошу вас гречно:
Благословіть мене в задумці чесній,
Осяйте благодаттю день прийдешній,
Щоб люди почувалися безпечно,
Щоб усміхались сонечку ясному,
Красі раділи і одне одному!
О, Рідні Боги, в мудрості великі,
Хвала, і дяка, й слава вам навіки!

Щоранку прокажи оцю молитву тричі, лиш май у серці помисли величні і чисту й щиру віру у душі, та опускати руки не спіши - відчуй приплив енергії і сили у пальцях, кистях рук, вливай її у жили й затим незримі теплові потоки пошли туди, де чуєш біль, неспокій. Роби отак, як твій дідуньо вчили, й Боги дадуть тобі здоров’я й сили, цілющої снаги і гарну вроду - всім людям на добро й на користь Роду Й навіть тоді, як раптом захворів, обійдешся без бабок й лікарів.

Міцно закарбував у серці дідусеву і татову науку Яросвіт й щоранку, як тільки благословлялося на світ, не лінувавсь звернутися до Богів Прави і Яви із словами хвали, вдячності і слави. І дійсно, відчув невдовзі, що сам може зцілювати власні недуги.

уривок з книги "Роде наш красний"

Теги:

Схожі статті

  • 03.03.2016
    6556

    Кожна людина народжена для щастя, та не кожна знає, як його досягнути. Одним із шляхів

    ...
  • 03.03.2016
    1451

    Порозліталися галактики
    Ніхто не з на куди і далі...
    Планета крається на клаптики,

    ...

Медіа