Цікаві факти про площу Ринок у Львові

У 1998 році за рішенням ЮНЕСКО середмістя Львова, серцем якого є площа Ринок, занесено до списку Світової Спадщини.

Здається, мешкаючи у Львові ми вже багато знаємо про головну площу міста, але все ж таки часами трапляються відомості, про які чуємо вперше.

До 1946 року центральну площу Середмістя називали просто Ринок, а за радянських часів затвердилася офіційна назва «площа Ринок».
До Ринку прямують 8 «променів» – колись головних міських вулиць, з кожного наріжника по дві вулиці, що є продовженням сторін площі.
Найстарішою стороною Ринку була північна, що була орієнтована на Святоюрську гору й слугувала базою для розпланування площі та всього міста на основі середньовічних мір довжини: шнур (43,2 м.), прут (4,32 м.), лікоть (0,576 м.). Ширина ділянок становила два прути, що дозволяло будувати кам’яниці з фасадом у три вікна, а довжина – один шнур.
Усі кам’яниці довкола Ринку є пам’ятками архітектури, хоча практично всі дійшли до нашого часу з ґрунтовними перебудовами ХVІІІ-ХХІ ст. Як відомо нумерації будинків не було, їх відрізняли за прізвищем власників чи характерною ознакою. Наприкінці ХVІІІ ст. австрійською владою було запроваджено конскрипцій ні номеру для кожного будинку, а у 1871 р. нумерацію почали зі східної сторони.
Кожен будинок Ринку мав не тільки неповторне архітектурне обличчя, а й власний колір. Ця львівська поліхромія була знищена за наказом австрійських властей у ХІХ ст. Усі будинки пофарбували в однаковий сірий колір.
Перед вежею ратуші у 1596 р. було встановлено кам’яний символ Правосуддя – «пранґер». Раніше тут стояв стовп кари. Залишки цієї скульптури та її відновлено скульптором Мирославом Романівим копію можна побачити у Львівському історичному музеї.
Цікавим спогадом про стародавні львівські публічні покарання любовних та інших злочинів є «Стовп ганьби», що стояв у місті з 1425 року – раніше дерев’яний, потім замінений на кам’яний. Зараз він знаходиться в Італійському дворику Львівського історичного музею
«Стовп ганьби». Зараз він знаходиться в Італійському дворику Львівського історичного музею.
“Стовп ганьби” був не єдиним місцем покарання. У 1594 р. до стіни однієї з кам’яниць прикріпили довгий ланцюг з обручем, куди заковували сварливих жінок.
За твердженням відомого німецького мандрівника ХVІ ст. Мартіна Ґруневеґа, на Ринку були найширші у всій Європі тротуари – ними могли йти назустріч одна одній аж дві пари.
На площі не тільки торгували, тут також відбувалися мітинги, різні видовища, процесії, святкування. У 1611 р. перед ратушею встановили картонний макет Смоленська, здобутого перед тим поляками, і львів’яни оглядали театралізоване видовище штурму цієї фортеці. А у 1622 р. на Рику впродовж 8 днів тривали вистави, забави та феєрверки, організовані єзуїтами з нагоди беатифікації засновника їх ордену Ігнатія Лойоли.
Всі знають про чотири фонтани на площі Ринок, встановлених на початку ХІХ ст., але ще у 1589-1592 рр. на північній стороні Ринку,біля східного крила ратуші скульптор Андреас Бемер спорудив кам’яну криницю з бронзовою статуєю водяної німфи Мелюзини. Окрім того, на ринку був і ставок, де тримали перед продажем живих риб.
І ще про фонтани, а конкретно про Нептуна. За радянських часів він був «запідозрений в українському буржуазному націоналізмі» , і з його тризуба видерли середній зубець.
З південного боку площі, біля будинку ратуші, знаходилась велика кам’яна скриня – міра зерна, поставлена у 1598 р.
Ринок, як і все середмістя, дуже слабо освітлювався вночі. У ХVІІІ ст. з’явилися перші ліхтарі. Вони мали тригранну форму і прикріплювалися до стін будинку. Горіла в них олія, тому стояти під ліхтарями було небезпечно. Обслуговували їх – ліхтарники. У 1858 р. у Львові став до ладу газовий завод, продукція якого вживалася для освітлення вулиць і будинків. Передусім газове освітлення було запроваджене на Ринку. У 1976 р. під час реконсрукції Ринку газові ліхтарі, які не діяли майже 25 років, переробили на електричні.
У 1894 р. через Ринок пройшла перша колія електричного трамваю.