Одонацер - язичник-русин, який 14 років правив Римом

Одоакр (лат. Odoacer, *433 — 15 березня 493)

Король: Італії 

Світогляд: Язичництво

Правління: 476-493

Коронація: 476

Попередник: Ромул Август

>Наступник: Теодоріх Великий

Інші титули: Король ругів

Імена: Одоакр, Одонацер, Одоакер

Місце поховання: Рим

Дружина: Сванігільда

Діти: Теласій, Юліан Авреолін

Династія: Оганіди

Батько: Едіка

Мати: Малгирда

Книга Brevis historia стверджує, що Одонацер мав королівський титул, а за національністю був Ruthenus тобто русин або рус. За 500 років після Одоакра хроністи Європи називали княгиню Ольгу — "Регіна Ругорум" — королевою Ругів, цебто Руги і Руси/Русини — одне й те ж. Це саме ті Руги (Руянці), в культі яких центральним божеством був відомий Світовид (він ж Збруцький ідол).

До московського загарбання українські історики й державні діячі не раз згадували про Одонацера. В літописі Самійла Величка пишеться, що:

"НАШІ ПРЕДКИ РУСИЧІ В П'ЯТОМУ СТОЛІТТІ ПІД ПРОВОДОМ КОРОЛЯ ОДОНАЦЕРА НЕ ТІЛЬКИ ПЕРЕМОГЛИ ЧИСЛЕННІШІ РИМСЬКІ ЛЕГІОНИ, АЛЕ Й РИМ ЗДОБУЛИ Й 14 РОКІВ ПАНУВАЛИ В ТІЙ СТОЛИЦІ СВІТУ".

В універсалі гетьмана Богдана Хмельницького від 1648 року згадується теж саме: 

"ПРЕДКІВ НАШИХ РУСІВ З РУГІЇ ОД ПОМОР'Я БАЛТИЦЬКОГО, ЯКИМИ ЗА ПРЕДВОДИТЕЛЬСТВОМ КОРОЛЯ ЇХ ОДОНАЦЕРА РОКУ ПО РОЖДЕСТВІ ГОСПОДНІМ 470 РИМ БУВ УЗЯТИЙ І 14 ЛІТ ОВЛАДАЄМИЙ".

Літопис Биховця від 1429 року згадує про з'їзд шляхти в Луцьку. Там Великий князь Вітовт запропонував прийняти українську й литовську шляхти до польських гербів. Українська делегація у відповідь заявила:

"МИ ПОХОДИМО ОД ДРЕВНІХ РУСОВ, ЩО РИМ УЗЯЛИ". 

До речі, Одонацер скинув останнього римського імператора Ромула Августула. Разом із римським сенатом переможець послав у Константинополь лист до імператора Зенона, в якому говорив про непотрібність двох імператорів. Одонацер вважав, що одного правителя буде достатньо для захисту всього сходу й заходу імперії. Згодом Зенону дісталися й імператорські регалії. Західна Римська імперія офіційно перестала існувати. А Одонацера після 14 років правління було вбито готами під час гостини. Його дружину заморили голодом, а сина також убили дорогою до Галлії.

Про Одоакра і його ворога Теодоріха — Дітріха Бернського, "злого поганого Дідрика" пам'ятали у середньовічному Новгороді. Не про міфічних шведів, а про далекого короля з Дунаю. Та й навіть у часи Хмельницького Одоакра вважали "своїм" — не короля Артура, не Шарлеманя, не Річарда Левове Серце, а Одоакра. 

Плита з латинським написом, яку знайшли в катакомбах перших християн при костелі св. петра під Зальцбургом, повідомляє: 

«РОКУ БОЖОГО 477 ОДОАКЕР, КОРОЛЬ РУТЕНІВ, А ТАКОЖ ГЕПІДІВ, ГОТІВ, УНГАРІВ І ГЕРУЛІВ, ВИСТУПАЮЧИ ПРОТИ ЦЕРКВИ БОЖОЇ, БЛАГОЧЕСТИВОГО МАКСИМА З ЙОГО 50 УЧНЯМИ, ЩО МОЛИЛИСЯ З НИМ В ЦІЙ ПЕЧЕРІ, ЗА СПОВІДАННЯ ВІРИ ЖОРСТОКО МУЧЕНО ТА СКИНУТО ВНИЗ, А ПРОВІНЦІЮ НОРІКУМ МЕЧЕМ І ВОГНЕМ СПУСТОШИВШИ».

Українці козацьких часів вважали Одоакра руським князем, а ругіїв предками русинів.1648 року гетьман Богдан Хмельницький з приводу війни України з Річчю Посполитою звернувся до українського народу у своєму «Білоцерківському універсалі»:

«НАВІТЬ СТАРОДАВНІЙ РИМ, ЯКИЙ ВОЛОДІВ БАГАТЬМА ДЕРЖАВАМИ Й МОНАРХІЯМИ І ПИШАВСЯ КОЛИСЬ СВОЇМИ ШІСТЬМАСТАМИ СОРОКА П'ЯТЬМА ТИСЯЧАМИ ВІЙСЬКА, В ДАВНІ ВІКИ ВЗЯЛА Й ЧОТИРНАДЦЯТЬ ЛІТ ТРИМАЛА ДАЛЕКО МЕНША ПРОТИ ЗГАДАНОЇ ЗБІРНА БОЙОВА СИЛА РУСІВ ІЗ РУГІЇ ВІД БАЛТИЦЬКОГО, АБО НІМЕЦЬКОГО ПОМОР'Я, НА ЧОЛІ ЯКИХ СТОЯВ ТОДІ КНЯЗЬ ОДОНАЦЕР, — СТАЛОСЯ ЦЕ В РОЦІ 470 ПІСЛЯ РІЗДВА ГОСПОДНЬОГО. ОТОЖ МИ ЙДЕМО ЗА ПРИКЛАДОМ НАШИХ ДАВНІХ ПРЕДКІВ, ОТИХ СТАРОБУТНІХ РУСІВ, І ХТО МОЖЕ ЗАБОРОНИТИ НАМ БУТИ ВОЇНАМИ І ЗМЕНШИТИ НАШУ ЛИЦАРСЬКУ ВІДВАГУ!»

Ця традиція була тоді ще настільки сильною, що коли у 1657 гетьман помер, генеральний писар Запорізького війська Самійло Зорка, стоячи над його труною, виголосив промову, в якій зокрема були такі слова:

«МИЛИЙ ВОЖДЮ! ДРЕВНІЙ РУСЬКИЙ ОДОНАЦЕР!»