Кошовий отаман – найвища виборна керівна посада в Запорозькій Січі. Вибори на Січі проводилися щороку 1 січня на заг. раді Війська Запороз. низового (див. Військо Запорозьке).

Кошовий отаман обирався на рік. Це не означало, що обраний мав обов'язково керувати увесь свій строк. Його могли переобрати в будь-який час. Але для того, щоб ініціювати переобрання Кошового отамана або будь-якої іншої посадової особи, треба було мати вагомі аргументи. Ними могли бути злочин, незадовільне керівництво громадою та зрада. Відомі випадки, коли кошові отамани закінчували життя самогубством. Дехто з кошових отаманів обіймав цю посаду по 10–15 років, як, скажімо, І.Сірко або П.Калнишевський. Самі вибори обставлялися спеціальним ритуалом.

Після обрання або затвердження Кошового отамана йому вручалася булава як символ влади над Військом Запороз. низовим. Кошовий отаман об'єднував у своїх руках військ., адм., суд. та духовну владу. Під час війни він був головнокоманд. усіх військ і флоту і діяв як необмежений диктатор. Усі його накази виконувалися миттєво та незаперечно. Будь-хто з війська за його наказом міг бути страчений за найменшу провину. В мирний час він був конституційним володарем Вольностей Війська Запорозького низового: керував усіма паланками, виконував роль верховного судді над усіма; визначав покарання і карав злочинців; вважався начальником запороз. духовенства, а тому приймав і призначав духовних осіб з Києва в усі церкви Вольностей. Кошовий отаман затверджував також усіх обраних товариством нижчих урядовців. Узаконював розподіл між куренями запорозькими угідь, земель, майна, припасів, реманенту, грошей, військ. здобичі тощо. К.о. вступав у дипломатичні стосунки з будь-якими державами. Видавав службові атестати та узаконював землеволодіння між підданими Війська Запороз. низового. Але попри все він не був необмеженим володарем, а був «primus inter pares» (першим серед рівних). Його владу обмежували три умови: звіт, час і рада. Спочатку він не мав ні особливого приміщення, ні окремого столу і залежав від волі Війська, яке в будь-який час могло порушити питання про переобрання Кошового отамана й усієї адміністрації. Без загальної ради всього Війська Запорозького низового Кошовий отаман нічого не міг здійснити. Офіційно його титулували «мосць пане отамане кошовий», «його вельможність пан кошовий», «його благородіє пан кошовий». Нефіційно звався «батьком», «пан-отцем», «вельможним добродієм». На час своєї відсутності призначав із середовища старшини свого заступника – наказного кошового отамана. За часів Нової Січі спостерігалася тенденція до узурпації влади особою Кошового отамана. Але це пояснюється низкою об'єктивних причин. Серед найвизначніших кошових отаманів слід згадати І.Сірка, К.Гордієнка, І.Малашевича та П.Калнишевського.

Кошові отамани Запорозької Січі, 1650–1775 (за Ю. Мициком):

  • Гуцький, квіт. 1650 лютий, 1652;
  • Яків Барабаш, 19 жовт. 1656 – 24 серп. 1658;
  • Павло Шкурко (Гомон), 30 берез. 1658 – 2га пол. 1658;
  • Іван Сірко, 1659–60;
  • Петро Суховій (див. П.Суховієнко), 1660 і далі;
  • Іван Брюховецький, 1662 і далі;
  • Сацько Туровець (Яцько Торський), 20 квіт. 1663 – 24 черв. 1663;
  • Іван Сірко, 4 серп. 1664 – 1665;
  • Іван Щербина, 18 листоп. 1664 і далі;
  • Лесько Шкура 1665 і далі;
  • Іван Куриленко (Ждан, Ріг), лют. 1665 – 22 трав. 1667.
  • Іван Донець, 11 черв. 1665 і далі;
  • Іван Величко)Білковський, 27 верес. – 25 листоп. 1666 і далі;
  • Пластун, 9 груд. 1666;
  • Остап Васютенко (Чемерис), 22 трав. – 28 черв. 1667 і далі;
  • Іван Величко)Білковський, 17 січ. – 18 берез. 1668 і далі;
  • Петро Кіхотський, 1-ша пол. 1669;
  • Курило, 1668 або поч. 1669;
  • Лук'ян Мартинович, черв. 1669;
  • Григорій Пелех, 2-га пол. 1669;
  • Михайло Ханенко, 20 червня 1669 – 7 серп. 1670;
  • Іван Сірко, 1670 – 29 квіт. 1672 і далі;
  • Денис Кривоніс, 1672;
  • Овсій Шашол, квіт. – 17 жовт. 1672 і далі;
  • Микита Вдовиченко, 27 жовт. 1672 і далі;
  • Лук'ян Андрійченко, 20 жовт. 1672 – квіт. 1673;
  • Іван Сірко, вересень 1673 – 11 серп. 1680;
  • Григорій Шиш, 29 лип. 1678 і далі;
  • Іван Стягайло, 29 серп. 1680 – трав. 1681;
  • Трохим Волошин (Костянтинович), 8 серп. 1681 – 10 трав. 1682;
  • Василь Олексійович, 2 трав. 1682;
  • Пасько Василевич, 2 трав. 1682 і далі;
  • Григорій Єремієнко (Іванович), 20 листоп. 1682;
  • Григорій Сагайдачний, 1686;
  • Федір Іванник, 11 трав. 1686 – 5 січ. 1687;
  • Григорій Сагайдачний, 22 верес. 1687 – лип. 1688 і далі;
  • Филон Лихопой, кінець лип. – 20 груд. 1688;
  • Іван Гусак, 20 грудня 1688 – 25 трав. 1691;
  • Федір (Гусак), 28 трав. – 6 черв. 1691 і далі;
  • Іван Гусак, 15 черв. 1691 – січ. 1693;
  • Василь Кузьменко, січ. 1693 – 24 січ. 1693;
  • Іван Гусак, черв.–лип. 1693;
  • Семен Рубан, 13 лип. 1693 – 10 трав. 1694;
  • Іван Шарпило, літо 1694;
  • Петро Прима (Примис), літо 1694 – 18 лют. 1695;
  • Максим Самійленко, трав. – серп. 1695 і далі;
  • Іван Гусак, листоп. 1695;
  • Яків Мороз, листоп. 1695;
  • Григорій Якименко, 1 серп. 1696;
  • Яків Мороз, 17 квіт. 1696 – 17 лют. 1697;
  • Йосип Федоренко, 13 берез. 1697 і далі;
  • Григорій Якименко, 13 березня 1697 – 12 листоп. 1698;
  • Мартин Стук (Стукало), 14 трав. 1698 – 12 черв. 1699;
  • Петро Прима, 5 серп. 1699 – 13 лют. 1700;
  • Герасим Криса, 27 лют. 1701 і далі;
  • Петро Сорочинський, 28 черв. 1701 – 3 жовт. 1702;
  • Кость Гордієнко, груд. 1703 – 27 трав. 1706;
  • Лук'ян Тимофієнко, 8 верес. – груд. 1706;
  • Петро Сорочинський, 6 черв.–груд. 1707;
  • Кость Гордієнко, груд. 1707 – квіт. 1709;
  • Петро Гордієнко, 1709 – квіт. 1710 і далі;
  • Йосип Кириленко, 13 черв. 1710 і далі;
  • Кость Гордієнко, 29 листоп. 1710 – 1713 і далі;
  • Іван Малашевич, 1713–14;
  • Василь Йосипович, 13 серп. 1714 – 23 лют. 1715 і далі;
  • Іван Малашевич, лип. 1716 – 6 черв. 1720 і далі;
  • Павло Федорович, 17 липня 1725 – 1727 і далі;
  • Павло (Пасько) Сидоренко, 13 берез. 1728 і далі;
  • Кость Гордієнко, 3–4 черв. 1728;
  • Іван Гусак, черв.–лип. 1728;
  • Кость Гордієнко, лип. 1728;
  • Іван Малашевич, серп. 1731 і далі;
  • Іван Білицький, серп. – 22 груд. 1733 і далі;
  • Іван Малашевич, 1734–35;
  • Іван Білицький, берез. 1735 і далі;
  • Іван Малашевич, 1736–37;
  • Іван Білицький, 1738;
  • Кость Покотило, 1739;
  • Яків Туркало, 1739–40;
  • Степан Гуманський, 26 листоп. 1740 і далі;
  • Степан Гладкий, 1741;
  • Семен Єремієвич, 1742;
  • Іван Малашевич, 1743;
  • Яким Ігнатович, 1744;
  • Василь Сич (Григорович), 1745 – 23 трав. 1747;
  • Павло Козелецький, 1747;
  • Данило Гладкий; (Яковлев, Яковенко), січ.–груд. 1748;
  • Яким Ігнатович, 1748–49;
  • Олексій Козелецький, літо 1749 – 2 січ. 1750 і далі;
  • Іван Кажан, 1750;
  • Василь Григорович, 1751 – 25 лип. 1752;
  • Яків Ігнатович, 1752 і далі;
  • Павло Іванович, 2 листопада 1752 – 25 лют. 1753;
  • Григорій Федорович (Лантух), 25 черв. 1753 і далі;
  • Семен Тимотій, 1753;
  • Данило Гладкий; (Стефанович), 22 жовт. – 25 груд. 1753 і далі;
  • Яків Гнатович, 1754;
  • Григорій Федорович (Лантух), 1755 – 20 черв. 1756 і далі;
  • Данило Гладкий, 1757;
  • Григорій Федорович, 20 листоп. 1758 і далі;
  • Іван Білицький, 25 квіт. – 14 листоп. 1760 і далі;
  • Степан Рудь, 23 серп. 1762;
  • Петро Калнишевський, 1762;
  • Григорій Федорович, 16 квіт. – 22 серп. 1763 і далі;
  • Пилип Федорович, 1764;
  • Іван Білицький, 27 берез. 1765 і далі;
  • Петро Калнишевський, 1765 – 14 серп. 1775.
Джерело: З журналу Українська родина 4/2017
 

Медіа