В період розквіту Русі у буденних цілях для відправлення повідомлень використовували берестяні грамоти.

Через умови збереження і особливості ґрунту найбільше їх залишилося у Новгородщині. Втім, деякі знахідки використання берестяних грамот трапляються і на півдні Русі. 

Тривалий час археологам не вдавалося віднайти докази використання берестяних грамот на півдні Русі. В першу чергу через особливості ґрунтів у містах того часу. Вони не сприяли збереженості даних грамот. Однак, поступово вдається відшукати деякі рештки епістолярних джерел ХІ-ХV ст.

Найвідомішою і найінформативнішою грамотою з теренів України є знайдена у 1988 році під час археологічних розкопок у передмісті давнього міста Звенигорода (тепер село Звенигород, Львівська область) — у культурному шарі, який датують 1110–1137 роками.

bg1

Зміст цієї грамоти доволі життєвий, навіть як на сучасні часи: автор листа звертається до боржника з погрозою повернути борг, а у разі невиконання звернеться до князя, і той з отроком виб’є із нього більшу суму.

bg1

“‘От Говенової [вдови] ко Неженцю. Дай шестьдесят кун ладійних (за ладдью або на ладью). [Так] сказав Говен перед смертью (букв.: идя на суд), а поп записував. Дай [іх] Луці. Якщо ж не дасиш, то я візьму у князя отрока і разом [з ним] приїду — це тобі стане у більшу суму’.

Грамота ця зараз зберігається у Львівському історичному музеї. У тому ж Звенигороді були знайдені рештки інших грамот, але фрагментарних і малоінформативних. Ще одну берестяну грамоту знайшли 2008 року при розкопках Буського літописного городища.

У 2010 році стало відомо про знахідку берестяної грамоти у Києві – при дослідженні культурного шару XI–XII ст.ст. біля колишнього будинку архітектора А. Меленського на Подолі (вул. Хорива). Однак після ретельних досліджень виявилося, що знайдена береста є порожньою. Археологи вважають, що берестяні грамоти мають бути у київському культурному шарі, адже більшість знайдених у Новгороді грамот були надіслані з Києва. Складність полягає у київському ґрунті, який не сприяє консервації деревини.

На археологічних мапах знахідок берестяних грамот не позначене місто Чернігів. Але прочитані вже тексти доводять, що їх використовували давні чернігівці. Одна берестяна грамота мала припис на звороті “А се Гоймере” (тобто “А це Гоймер”). Гоймер — стародавнє південноруське ім’я (як і Володимер, застаріла форма сучасного імені Володимир). Ім’я Гоймер практично не зустрічалось у Новгороді. Припис на звороті мав цікаве доповнення, в перекладі “А це Гоймер — ну, який у Чернигові і з дружиною, не пам’ятаю, як її ім’я”. Якийсь чернігівський Гоймер їхав до Новгорода і збирав берестяні грамоти, аби передати їх мешканцям міста.

Теги:
Джерело: https://sribnovit.com/istoriia/berestiani-hramoty-na-terenakh-rusi-ukrainy/
 

Медіа