З поваги до віку

Вважається, що чим старша людина, тим вона розумніша, добріша, мудріша, і ми мимоволі повинні поважати її тільки за те, що вона дожила до сивини. В реальності буває по-різному.

Нам зустрічаються старі-розбійники, люди похилого віку-немовлята, люди похилого віку-кульбаби і ще багато-багато різних старих, яких ні розумними, ні мудрими, ні навіть добрими не назвеш. І як же бути з повагою до віку?

Побутова сценка: мати і син

Одного разу я стала випадковим свідком досить показової сцени. Дорослий син зі своєю дружиною приїхали до літньої матері, яка живе на іншому кінці міста. Приїхали годині о десятій, щоб не занадто рано і не занадто пізно. І ось який діалог між ними стався.

- Ви б ще пізніше приїхали, я з п'ятої ранку вас чекаю, ніколи не враховуєте мій вік, - невдоволено прошамкала старенька.

- Ма, ми минулого разу о восьмій приїхали, ти сказала рано. Зате ми тобі яблучок привезли, - бажаючи реабілітуватися перед матір'ю, з готовністю кинувся до сумок син.

- Які яблука, ти що забув, що у мене зубів немає... - загарчала мати.

- А ще сирку свіженького купили! Їхали повз магазин, - додала невістка, щоб нейтралізувати невдоволення свекрухи.

- Їхали повз магазин, - передражнила стара. - І не купили мені морозива, ти ж знаєш, як я люблю морозиво, так тобі все одно, що тобі тепер мати, чемодан без ручки... - бабка, докірливо подивившись на сина, закректала, висякалася в хустинку і відвернулася, нібито ховаючи сльози, які й не існували.

- Мамочко, так ми морозиво купили! - радісно підхопив син і простягнув мамі вафельний стаканчик.

- Шоколадне? - розчаровано протягнула вона, але стаканчик взяла. Уже відкушуючи від пачки, невдоволено додала. - Для мого серця якраз шоколадне, ти забув, що навіть крапля кофеїну може мене вбити. Хоча моя смерть була б вам в радість. Звільнилися б від непотрібного вантажу.

- Ну що ти говориш, мамо, ми купили різне морозиво, ось, вибирай, - і син, як чарівник з рукава, витягнув звідкись ще п'ять пачок найрізноманітнішого морозива.

У всебічно задоволеної мами, за задумом сина, від подиву повинна була б відвалитися щелепа, але Марія Іванівна продовжувала гнути свою негативну лінію.

- Куди стільки морозива, у труну мене хочете загнати? - злісно огризнулася вона, доїдаючи шоколадний стаканчик.

- Ми вам допоможемо! - пристрасно бажаючи підтримати чоловіка, вступила в розмову невістка.

- Звичайно, допоможеш, ти тільки те й робиш, що наближаєш мою смерть, - старенька вихопила з рук сина блискучі глянсові пачки і поспішно засунула їх в морозилку, щоб ніхто, не дай Боже, не допоміг їй їх з'їсти. - Бачити вас не хочу! І спробуйте ввечері приїхати, коли йде мій улюблений серіал.

Цей діалог можна було б продовжувати без кінця. Тому що він і не має кінця в цьому вічному протистоянні примхливої розпещеної матері, яка про мудрість навіть і не чула ніколи, і покірного люблячого сина, який знає, як же їй догодити.

Ну, що тут скажеш? Як допомогти їм обом? Як змінити цю ситуацію? Швидше за все, ніяк. Точніше, маму поміняти не вдасться, а от своє ставлення до неї і до того, що відбувається, - дуже навіть можливо. Причому можна це зробити без особливого збитку для власної психіки, всього лише позбувшись вічного почуття провини, яке дорослі діти дуже часто відчувають по відношенню до своїх пристарілих батьків.

Найгірше тим, у кого це почуття провини культивувалося роками, активно підживлюючись від витончених материнських докорів.

Догодити таким людям, які описані вище, абсолютно неможливо. Що б ви не робили, що б не говорили, як би не виявляли знаки уваги, їх завжди буде недостатньо для того, хто звик бурчати, лаяти, шукати погане, нити, скаржитися, плакати, критикувати, звинувачувати і т.д. Цих людей ще називають негативістами.

Негативісти

Негативісти - люди, які у всьому бачать негатив. Причому від віку це не залежить. Ярим негативістом може бути і дуже молода людина. Але, на жаль, до старості, особливо в країнах колишнього СНД, негативна дійсність так тисне на мізки і накопичується до таких розмірів, що залишитися життєрадісним старцем, який любить людей, любить своє місто, свою країну тощо, знайти дуже складно . Це начебто і виправдання. Але в той же час все залежить від самої людини, від її поглядів і її вибору. Якщо вона хоче померти найдосконалішим буркотуном, незадоволеним всім і всіма, то вперед. Тільки навряд чи вдасться піти з цього світу зі світлом в душі і зі світлом навколо. І чи згадають таку людину близькі та знайомі добрим словом або зітхнуть з полегшенням, що вона звільнив їх нарешті від своєї нестерпної присутності.

Чому вони такі?

Чому люди похилого віку часто стають буркотунами, скаржаться, звинувачують всіх навколо, всім незадоволені. Причин безліч. Вони і зовнішні, і внутрішні.

Перш за все, це вік і пов'язані з ним хвороби. А як би ви себе вели, якби у вас весь час все боліло, якби ви відчували свою неміч і приближення кінця? До того ж мозок людини поважного віку працює вже не так, як в молоденької, не варто забувати про склероз, старечий маразм та інші вікові негаразди. Потрібно ставитися до цього з розумінням. Оце і є наша головна знижка на вік і прояв людяності.
Ще однією причиною старечого дурного характеру є власна людська безпорадність, відсутність або недолік знань і умінь, небажання їх добути, щоб долати ті чи інші життєві проблеми. Як кажуть, якщо в п'ятдесят років розуму немає, то і не буде. Звичайно, до старості людина навчається якось справлятися з різними життєвими проблемами і навіть навіює собі, що робить це в найкращий спосіб, особливо в порівнянні з іншими людьми. Тобто вже досвідчена у власній безпорадності. Собаку з'їла на своїх дурощах. У реальності ми дуже часто не вирішуємо проблеми, а тікаємо від них, замовчуємо про них навіть собі. І вони так і залишаються невирішеними, а в старості переростають в бурчання або в доморослу філософію всезнайства та істини в останній інстанції.
Іноді причина негативізму полягає в бажанні самоствердитися, стати володарем дум і сподівань оточення, підпорядкувати всіх під власні інтереси.
Дуже часто бурчання і скарги викликані нестачею уваги й любові. Старій людині легко зобразити нездужання або навіть страшну хворобу, щоб всі, хто не телефонував і не писав, у гості не приїжджав і подушок не поправляв, тут же мобілізувалися і проявили до тяжкохворого нормальне людське співчуття, якого потребують навіть здорові.
Часом негативізм пов'язаний з ворожнечею, неприязню, бажанням помститися за якусь образу.
Є люди з патологічним негативним світосприйняттям, яке не залежить від віку і починає проявлятися з дитинства.

Як вести себе з негативістами

Перше - позбудьтеся від почуття провини.

У тому, що у вашого родича, близької людини, сусіда тощо нестерпний характер, ви не винні. Ви не повинні втрачати своє обличчя, підлаштовуючись під чужі інтереси. У вас є своя думка, почуття власної гідності і свій погляд на ситуацію. Ви маєте на це повне право.

Друге - не втягуйтеся в негатив.

Як це зробити? Не звертати уваги на негативні прояви й слова, ніби їх і немає, продовжувати свою позитивну лінію поведінки. Посміхатися, намагатися пожартувати. Ставитися до витівок негативістів легко і невимушено. Можна використовувати гумор, виборчу прямолінійність, відкрито проявляти турботу і любов, які нейтралізують, гасять негативну хвилю. Найголовніше - самому не впадати в негативізм і відчувати себе не жертвою, а господарем власного життя. До речі, почуття впевненості в собі, відчуття себе господарем, відповідальним за свої слова, вчинки, дуже заразне. Спостерігаючи за вашими впевненими рухами, словами, вчинками, негативист мимоволі насичується від вас енергією справжнього, а не вигаданого їм життя.

Третє - спробувати переключити увагу негативно налаштованої людини. Почати говорити зовсім на іншу тему. Росказати якусь смішну історію. Врешті-решт, згодитися й обговорити героїв серіалу (це краще, ніж обговорювати сусідів, ні в якому разі не ведіться на ці плітки) або політиків. Спробуйте поговорити на ту тему, яку любить ваш буркотун, або на ту, яка йому близька. Наприклад, про огірки чи помідори:) Або про вишивання хрестиком чи улюблених хатніх тваринок. Тільки не розвивайте негативну тему.

Четверте - спробувати довести негативізм до абсурду і змусити буркотуна подивитися на себе з боку.

Це досить тонка, а іноді небезпечна справа, оскільки може викликати бурю протесту з боку того, хто скаржиться. Але, одного разу набравшись сміливості сказати в обличчя набридливої матері, що вона може залишитися зовсім одна, без ранніх і пізніх візитів, без морозива, без допомоги взагалі, ви, напевно, отримаєте черговий докір. Але в голові візаві залишиться ваша правдива репліка. І мама, можливо, змінить своє ставлення до вас. Не треба вказувати негативістам на причини їхнього негативу, не кажіть, а показуйте ситуацію зі своєї позиції, що відчуваєте ви, коли чуєте від улюбленої матусі стільки несправедливих докорів, як вам соромно і болісно засмучувати її, чого ви зовсім не хочете.

П'яте - догляд

Як би не поводилася стара людина, вона потребує вашої уваги і догляду. Будь-що виказуйте свою любов і турботу не на словах, а вчинками. Іноді гарячі обійми і поцілунок роблять зі старої буркотунки добру чарівницю.

Шосте - уникайте конфліктного контакту

Якщо у вас не виходить вирішувати якісь питання миром, виключайте цю людину з кола свого спілкування. Мінімізуйте зустрічі. Це крайній захід, особливо, якщо мова йде про дуже близьких людей, виключити яких зі свого життя ви просто не можете. Ба більше, їм просто необхідна ваша допомога.

Слідкуйте за собою і своїми близькими, не давайте негативним думкам пановувати, дотримуйтесь розумової гігієни і привчайте до чистоти світосприйняття себе і тих, хто вас оточує. І тоді повага до віку буде природним і обов'язковим елементом життя.