Україна і Росія: неоднакові цивілізації

У газеті «Вєдомостї» (11.01.05) надрукована стаття Юлії Тимошенко «Україна і Росія: Росія не програла», в якій авторка пише, що «Росія - це тисячолітня держава», і що Україна і Росія «належать до однієї цивілізації». Неправду ширить Ю.Тимошенко.

У Словнику Вебстера читаємо: «Цивілізація - це суспільна формація високого ступеня розвитку з досконалою писемною мовою, передовим мистецтвом, наукою, урядуванням; а також загальна культура окремого народу, нації, пе­ріоду...» Згідно цього визначення культура, мова, спосіб урядування - атрибути цивілізації. Тут треба розрізняти цивілізацію поне­волених (Україна) і цивілізацію поневолювачів (Росія). Закони, які йшли з Московитїї в Україну впродовж трьох століть, були варварськими, найжорстокїшими в історії людства. У 1863, 1876 рр. Москва забороняла українцям в Україні українські школи, заборонила друкувати українською мовою газети, журнали, книжки. В українців було відібрано мову, культуру, історію, дер­жавність, їм'я. У них було віді­бране право на самовизначення.

Москва організувала в Україні Великий голод 1932-33 рр., масові репресії в 20-х, 30-х роках XX століття, жертвами найбрутальніших злочинів в історії людства став український народ, мільйони, мільйони, мільйони невинних людей, цвіт української нації.

Московські гнобителі катували в жахливий спосіб українських гетьманів Полуботка, Кальнишевського, Залізняка, полководців Ґонту, Данила Виговського і десятки інших видатних українських провідників. Історик М.Аркас пише, що Кальнишевського заслано у Соловецький монастир, і там його живого замуровано у казематі без вікон і дверей, тільки маленька щілина була, куди йому подавали їжу. 25 років Кальнишевський промучився у сибірській ямі! За життя замуро­вана в землю людина!

У Тараса Шевченка є такті слова: «Це той первий, що розпинав Нашу Україну, А вторая доконала Вдову сиротину» (Кобзар, Київ, 1970, с.180). Деспот Петро Перший найжорстокіше поневолив Україну: були вирізані у Батуринї тисячі українських жінок, дітей, по- варварськи катовані мазепинцї; сотні тисяч україн­ських юнаків полягло в Московитїї: на їхніх кістках побудований Санкт-Петербург, Москва... І цього не знає пані Тимошенко? Яка може бути спільна цивілі­зація між Україною і Росією?!

Ю. Тимошенко пише, що «нас об'єднує православ'я. Воно допоможе нам забути дрібні образи». Історія свідчить, що Україну і Росію ніколи не об'єднувало православіє, а навпаки роз'єднувало, і сьогодні роз'єднує. Москва використовує православну церкву як засіб впливу на Україну, сіє ненависть між віруючими християнами.

В українського народу немає дрібничкових образ. В дрїбничкових людей дрїбничковї образи. Голодомори, сталінські концтабори, репресії, розстріляне відродження, знищення українського селянства, переслідування україн­ської культури, мови, фальсифікація історії.., це не є «дрібні образи», пані Ю.Тимошенко. І про це напи­сано томи книг, дисертацій... Уряди великих держав світу, Організація Об'єднаних Націй визнали Великий Голод 1932-33 рр. як акт геноциду Москви супроти України. Тільки манкурти забувають свою історію, мову, своє походження - ким і коли вони були закуті. На історії ми­нулого повинні вчитися прий­дешні покоління, щоб не було подібних геноцидів, які органі­зовувала Москва в Україні. Дос­тойні народи мають пошану до свого минулого, виховують покоління у правильному трактуванні своєї історії. І я думаю, що зї мною погодиться кожний свідомий українець. Український політик, державний, громадський діяч зобов'язаний ставити Україну понад усе. Тільки на таких принципах будується справжня достойна нація. І повинна це пам'ятати Юлія Тимошенко, яка заявляє, «що Україна вступить в НАТО тільки з Росією». Час рабського замилування перед Москвою відійшов у минуле безповоротно. Настала доба нової вільної України. І це визнано в усьому вільному світі.

У своїй статті Ю.Тимошенко наголошує, що все російське (мова, театри, школи) буде далі розвиватися.

Кожен громадянин України є українець: він зобов'язаний говорити мовою держави, в якій живе. Так є в Америці, Англії, Німеччині, Іспанії, Росії та їн. великих державах світу. Громадянство визначає національ­ність. Ніяка мова не може бути привілейованою, але мова держави вважається державною (офіційною) мовою, і її громадяни повинні знати і поважати. У США, як стверджує статистика, живе понад 57 міль­йонів німців. Та німці не відважуються робити вимоги, щоб в Америці було дві державні мови, і не вимагають якогось привілейованого статусу. У США є мільйони французів, іспанців, китайців та вони не вимагають, щоб їхні мови були державними. Американці різного походження (африканці, італійці, українці, євреї та ін.) мають однакове право розвивати у США свої мови, культури, але одна мова є державна - англійська. І це той закон, на якому будується порядок в державі.

Якщо впродовж трьохсотлітньої окупації, не питаючи дозволу українського народу, поселилося на території України мільйони людей, прибулих з Московитії, то Україна, шануючи себе, не має права ставити прибулих з Півночі, у якесь привеєйоване становище щодо їхньої мови. Відомий мислитель сучасності - автор монументальної МАГА ВЇРИ, Духовний Вчитель д-р Лев Силенко подає детальний опис історичних подій, як була створена Московська держава, як формувалися її стиль прав­ління, політичні і моральні принципи, її мова. Ця унікальна книга має бути на столі кожного достойного українця. У ній мудрість Української Правди.

На основі найавторитетніших московських історич­них джерел Лев Силенко доводить, що Москва - спадкоємниця Татаро-Монгольської Орди, яка була заснована ханом Батиєм.

Згідно літопису вперше Москва згадується такими словами: «Князь Юрий Долгорукий дал в 1147 г. в Москве обед силен» (МАГА ВІРА, с.574).

Від 1147 р. починаючи, Київська Русь почала втра­чати свої північні колонії. З 1238 р. починаючи, Суздальщина при підтримці Татаро-Монгольської Орди почала формуватися в тиранську державу з назвою Велике князівство Московське.

Київський князь Юрій Довгорукий в кінці першої половини 12-го століття загарбав землі, які були заселені угро-фінами, автохтонами землі, яка пізніше буде названа Московським князівством. Московське князівство ніколи в історії не називалось Росією аж до Петра Першого, якому київський архиєпископ Феофан Прокопович запропонував назвати Москов­ську державу Росією (від слова Русь).

Визначний історик М.М. Карамзін в «Історії Государства Російського» (1892, т.2, с. 142) пише, що князь Юрій Довгорукий прибув на болотисту місцевість на березі річки Москва (слово «Москва» неслов'янське, означає «гнила ріка»), де вже заснував свій хутір Кучкове київський купець Степан Кучко. У Кучка була донька Уліта. Князь Юрій Довгорукий одружив свого сина Андрія з Улітою, а купця Кучка задушив шнурком. «Москва на крови основана, й к изумлению врагов наших сделалась царством знаменитим. Она долгое время именовалась Кучковым». Син Юрія Довгору­кого - Андрій Суздальський (відомий в історії як Боголюбський), отримавши благословення від патріярха Візантійського Хризоверха, зі своїм суздальським військом вщент спалює Київ, і все награбоване було вивезене до Москви. Історик М.Аркас пише: «Як дика орда лютували суздальці у Києві». Карамзін згадує, що посли з Візантії вручили князю Боголюбському «золотий меч», на якому було викарбувано: «Пресвя­тая Богородица! Помоги рабу твоєму Андрею» (цей меч зберігається в Оружейной Палаті в Москві) і з цим мечем він зруйнував Київ, і цим же мечем його вбив його веєвода Амбал.

Татаро-Монгольска орда роз'єднала Суздальску Русь з Київською Руссю. Татари після падіння орди хана Батия поселялись на півночі Суздальскої Московитїї, яка їм нагадувала кліматом і лісами їхню Прибайкальську вітчизну. На землях Київської Русі вони не селилися. Москва в союзі з татарами була страшною силою: хто їй чинив опір, тому загрожувала загибель.

Татари творили сильну Москву, даючи їй привілеї і військову допомогу не тільки тому, що їхні (ханські) дочки були одружені з Московськими князями, а тому, щоб при допомозі Москви тримати в покорі Новгород, Рязань, Псков, Тверь. Хани, вибравши Москву столи­цею своїх вірних помічників (князів-збирачів данини для Орди), жорстоко карали тих князів, які вороже ставилися до Москви, і про це пише Карамзін: «Приборкані тиранством ханів, вони вже не сперечалися за права з князем Московським, а тільки вимагали спокою і безпеки зі сторони монголів» (т.5, с. 234). Московські князі, наслідуючи стиль життя ханів, з жодним князем не говорили, як рівний з рівним, непокірних вбивали в Орді, або в Москві. Московська аристократія була деспотична, півтатарська. Вона гордилася своїм татарським походженням, бачачи в цьому велич, чингіс-ханську спадщину. Російський поет Державін з гордістю заявляє: «Да не забудется во мне последний род Багрима!». Сєргєй Єсєнін також згадує про походження своєї батьківщини: «Рассея, моя ти Рассея, Азіатская сторона...»

«Москва зобов'язана своєю величчю ханам» (т. 5, с. 235). Татарські традиції творили нову орду Москов­ську, даючи їй вдачу татарську, татарське честолюб­ство і практичне поняття державного правління. Мос­ковська орда, прийнявши слов'янську мову і право­славну віру, успішніше утверджувала своє панування над слов'янами. Слов'янській мові московська знать дала стиль і вимову татарську.

У Заповіді Чингіс Хана Темуджіна є такі слова: «Щастя ваше - покорення непокірних. Примушуйте покорених, щоб вони самі себе вам на щастя тримали в покорі».

Лев Силенко пише, що українці і росіяни - дві неоднакові вдачі людські, яких православіє нічим не зближує. Московитія за своїм географічним місце­знаходженням дуже віддалена від Західної Європи. Вона почала відокремлюватися від України-Руси від самого Андрія Боголюбського, від якого починається її (Московитії) історія. А потім до тієї міри стала краї­ною самозамкненою, що являла собою ніби європей­ський замкнений Китай. Навпаки, Україна не тільки не розривала зв'язків з Західною Європою, але й від того часу, як для Московитії почалося абсолютне роз'єднання з Західною Європою (нашестя Татаро- Монгольської Орди), Україна тісніше, як перед тим, зблизилася із Західною Європою .

Українці і росіяни ніколи не належали до однієї ци­вілізації, і це стверджують визначні історики, науковці, найавторитетніші московські історичні джерела.

І такий погляд оправданий Законами матері-Природи, яка, даючи людині життя, дає їй право незалежно утверджувати свою правду, силу, волю, мову.

СЛАВА УКРАЇНІ!