Світ безупинно оновлюється. Економічно, політично, духовно. Народ, котрий повністю не втратив Рідної Віри - невмирущий. Тепер, при швидкоплинному поступові, який у багатьох галузях спричинює шкоду людству, посилюється боротьба добра зі злом.

Варварське втручання в гармонію Природу погіршує не лише клімат планети, але й екологію душі. Масова псевдокультура розмиває віковічні моральні надбання. Занепадають і вироджуються нації. Виникає потреба переоцінки соціальних і релігійних вартостей та уявлень сучасного споживацького світу. Суспільство змушене шукати причин своєї деградації та способів проти­борства з нею і захисту від кризової глобалізації.

Підгрунтям подальшого нормального розвитку людства є етнічна Рідна Віра. Прагнення відновити її в Україні посилилося при незалежності держави. Повсюди створюються громади рідновірів. Виходить їхня література. У ній йдеться не про повернення до підсвідомих поклонінь Кам'яного віку, а про наукове пізнання та глибоке осмислення своєї успадкованої з тисячоліть Рідної Віри замість накинутої нам біблійної догматики. Тільки Рідна Віра, єднаючи Минуле, Сучасне і Майбутнє, може вберегти українську націю від розпаду. «Шукайте тільки правди і нею жийте!» - писав Іван Франко. А вона - у рухливій Рідній Вірі, яка постійно розвивається, не ховаючись від життя в чернечу самозреченість. Вона не чекає, страждаючи покірно, прийдешнього «царства Господнього», де всім прочанам, мовляв, буде добре. Життєствердна Рідна Віра вчить жити у злагоді з Богами Природи, з сусідами та родичами. Вчить бути сильними і гордими господарями й захисниками рідної землі. Від щоденного сповідування вона проявляється у добрих людських взаєминах та здоровому способі життя. Рідна Віра, як зрослий з проукраїнського кореня світогляд, здатна зміцнити силу волі громади, посилити її творчу діяльність та енергію. Збагачена досвідом тисячоліть Рідна Віра при численних ворожих навалах врятувала українську націю від асиміляції. Захистила від знищення одну з найдавніших у світі - нашу мову. Сформувала працьовиту, чесну, наполегливу і хоробру самобутню вдачу. Свідченням стійкості Рідної Віри, яка пережила безліч загроз, зостаються донині ніким не зборені її звичаї та святки. Зокрема Вербна Неділя, Навський і Дажбожий Великодні, Благовіщення, Радуниця, Русалії, Перун-день, Медово-Маковий, Яблучний і Хлібний Спаси, Свіччине весілля, Рожаниці, Вирій, шанування Сварога, Велеса, Водосвяття (Дани), Колодія (Масляної), Коляди, Калити щедрування, посипання тощо. Котра ще нація зберегла свою духовність з такої сивої прадавнини до сьогодні?

Первісні вірування у давніх народів загубилися ще до нашої ери. У Китаї їх замінило конфуціанство і даосизм, в Індії - індуїзм та буддизм, у Японії - шінтоїзм, у Єгипті - воскресаючий Озіріс. Нашим щедрівкам, за визначенням академіка Ол. Потебні (XIX ст.), 14 тисяч літ. їхній божественний спів не змоти перервати ні чужі навали, ні зміни володарів. А сучасний дослідник Б. Чепурко на основі вивчення жанру вважає, що їм не менше 40 тисяч літ. Бо­жества Рідної Віри дорослішали разом з громадою.

При розвитку людства життя вдосконалю­валося разом з обрядами. Філософські пізнання віри започаткувалися від здобутків античності, пошуків реформації та світанку Ренесансу. Свого часу римський рідновір поет Вергілій, повер­таючись з міста до рідного села, казав: «Обираю­чи Богів ми обираємо свою долю. Для нас її обрали прапредки».

Хто не хотів би жити при справедливому ладові у стабільній державі Україні? Перед­умовою такої розпочатої будови є наша віковічна Рідна Віра. Перед нами відкриваються обрії призабутої практичної духовності.

Ця книжка - спроба доступно розповісти про неї. Дослідження, над яким я працював кілька літ, посприяє її глибокому пізнанню. Пригляньмося до власних духовних правитоків. Відроджуймо душу української нації, озираючись в далечінь минулого. Не шукаймо чийогось дозволу розпіз­навати Віру наших предків. Бути Україні вічно!

Все живе в Божественній Природі розмножується та бореться за життя. Відтак нація, котра не дотри­мується її законів, приречена до занепаду і зник­нення. Сучасне суспільство фанатично захоплене технічним прогресом порушує закони Природи. І, як у бою, несе втрати. Засолення, залуження та ви­вітрювання орних земель, забруднення вод та ат­мосфери укорочують вік людині та людства. Земля просякнута хімічними добривами та нафтопродук­тами .А невикористані отрутохімікати не знають куди подіти. Розкласти їх для знищення не вміють. Влас­ники ораниць та підприємств живуть за принципом «Після нас хоч потоп». При вирубці лісів він уже нагадує за себе. Космічні швидкості та атомні ка­тастрофи прискорюють звиродніння «царя при­роди». Людина втрачає душу, а відтак і усвідомлення доцільності існування. Віднайдімо рівновагу.

Відродження Рідної Віри поможе навести Лад у всьому. Нація пригнута християнською покорою та покутою завше почувається грішником. Тільки мудрі волхови зможуть об'єднати її у традиційній Рідній Вірі та світогляді. При тім для зміцнення державного патріотизму вони самі мають бути лицарями національної ідеї.

Одначе перетворення віросповідання ні в якому разі не повинно проводитися більшовицькими методами. Ніхто немає права застосовувати жодного насильства. Тільки переконанням можна збудити в душах творчі гени. Освічені християнські душпастирі також розуміють потребу церковної Реформації. І приєднаються до розбудови єдиної Рідної Віри. Ніхто не буде руйнувати храми, скидати дзвони. На маківках церков з'являться рівнораменні національні (язичницькі) хрести у німбах сонячних променів. Усередині храму на стінах відтворяться рідновірські події. Звеличаться мальовані постаті Сварога, Дажбога, Перуна, Дани, Лади,Хорса, Мокоші, Світовида, Велеса та інших Божеств і духів. По кутках храмів - їхні статуї. Та ще настінні розписи про оборону Рідного Краю аріями, русичами, козаками і вояками УПА. Це справа не одного року і творитиметься за велінням серця, а не циркуляру. Мистецтво матиме змогу вийти на обрії Нового Ренесансу.

З чого начати? З усвідомлення потреби Реформації. Передусім поглибимо і розширимо язичницькі обряди Коляди, Великодня, Русалій, Купала, Спасів і т.д. А ще упорядкуємо молитви «Волховника», розкодуємо стародавні та улад­наємо новітні священнодійства. Волховам ще й доведеться поза церквою освячувати ораницю, посівну, жнива, новобудови, проводи до школи та до війська тощо. Важливими будуть не без­кінечні дискусії про те все, а конкретна діяльність.

Рідна Історія, Віра і Наука стануть міцним фун­даментом держави. Новооздоблені храми зацікав­лять іноземців. Мистецьки вартісні твори християн­ства збережемо в окремих музеях на туристичних маршрутах. І пояснимо глядачам їхню справжню сутність, художній стиль та мистецькі напрямки. Оці штрихи перетворення, безперечно, матимуть творчі поглиблення, змінення чи доповнення.

Проповіді також не повторюватимуть непорушної християнської догматики. Не відстаючи від часу, вони вияснюватимуть проблеми екології, медицини, родини, господарювання тощо. Особливу увагу треба звертати на порятунок громадян від алкоголізму, наркоманії, розпусти, злочинності. При тім не зупинятися на загальних деклараціях. Практичні корисні поради зі всіх питаннях зміцнять духовний і фізичний стан громади та прийдешніх поколінь.

Протягом віків у багатьох країнах проводилися реформи влади, школи, господарювання. Були також неодноразові спроби оновити релігію. Християнство не стимулює прогресивної діяль­ності, зокрема науки. При реформі не варто остерігатися Старих Богів. У своєму розвитку вони не покличуть у прадавнину, а поведуть у майбутнє.

Сучасним взірцем Рідної Віри може бути Японія. Вона має всенародну релігію ШІНТО (синтоїзм), посилену буддизмом. Стара віра допомогла япон­цям сформувати міцний захисний націоналізм. Провідницею його зосталася Праматір імперської династії Сонячна Богиня Аматерасу. Імператор мав більше влади духовного жерця синтоїзму, аніж адміністративного повелителя. Його владу визнано божественною, а синтоїзм - душею державності. Японські релігійні обряди водночас мають і націоналістичний зміст. їхня сила в підсвідомості віруючих. Мобілізуюча Рідна Віра Японії дала змогу її стати однією з економічно могутніх держав світу з високою технологією виробництва. Та з вільнообраним парламентом і сприятливою Конституцією. Виплеканий язичницькою мітологією світогляд об'єднує японців - синтоїзм не завів японців назад до Кам'яного віку.

Найкраще сприйматиметься Рідна Віра з ко­лиски, коли дитя слухатиме мамину щедрівку. А далі чутиме шелест листу і голоси птахів. Бачитиме золоте проміння у блакитному небі. Коли воно відчує босими ногами теплу землю або росяну траву. З довкілля дитина вбиратиме в душу веселкові барви і звуки Природи. А літератори подарують школярам колоритні легенди про діяння праукраїнських Божеств. Школярі ходитимуть до лісу на розмову з Полісуном. Чи носитимуть до річки побажання Богині Дані плавної течії. Або мандруватимуть полем щоби побачити там заквітчаних мавок чи духів-польовичків. У шкільних виставах та масовках можна розбудити багато життєствердних Божеств. Змалку ввести дітей у світ незрадливої любови до Природи як до Рідного Краю. З нашої Рідної Віри випро­мінюється поезія і мудрість, твориться справед­ливість, вірність і закоханість.

Літератори підводили Рідну Віру до громади й раніше. Вчитель І.Франка поет І .Верхратський у XIX ст. видавав газету «Денниця». У Сербії тоді виходили журнали «Даніца», «Русалка», «Віла», у Чехії - «Коледа». У Львові в 1930-х роках видавався журнал «Дажбог». Божества Рідної Віри з'являлися у творах літераторів Б.Ігоря-Антонича, В.Пачовського, Ю.Косача, Б.Кравціва та ін. Малювали Бо­жеств та предківські обряди художники І.Їжакевич, М.Пимоненко, О.Новаківський, О.Кульчицька, А.Базилевич, Г.Якутович, М.Дерегус. Не цураються їх і сучасні митці В.Крижанівський, П.Ільїн, О.Штанько, Т.Ягодкіна та ін. їхні твори можуть послужитися в рідновірських святинях замість біблійних сценок.

Перед священиками-волховами і богословами-рідновірами розкрилюються нові світлі обрії мислі та віри. Малознайомі, творчі, цікаві. Тож треба шукати в Авестах і Ведах, в проповідях Заратустри та Будди зерна Рідної Віри Придніпрянської ПраУкраїни. З них можна скласти (як археолог збирає з череп'я горшка) повнішу сутність і світогляд минулого й майбутнього Української Нації. І тоді відповідно упорядкувати зви­чаї, обряди, проповіді, повчання. Задля піднесення моральності і не допущення душевних і тілесних хвороб. Важлива позитивна результативність свя­щеннодійств.

Рідна Віра здавна йде поруч з наукою та дос­відом. А біблійні легенди церковників та сектантів сприяють метисизації громадянства. Розкол і від­чуження далі посилюють деформацію української нації, а відтак послаблюють державу. Нація має могутній творчий потенціал для укріплення свого світогляду.

Слава Матері Україні! Слава Рідним Богам!

Теги:
Джерело: журнал "Рідна віра", №15

Схожі статті

 

Медіа