Щоб у діток був добрий апетит, хотілося їм їсти, давали ягідок, свіжої капусточки, чай з м’яти. 

А ще давали кислячку, у який кришили цибульку. Бо цибулька, якщо її їсти сирою щоденно, велику силу дає. 

Коли у людини уже зовсім сили нема, не може, ходити — силу вертає потерта морква, зварена у молоці і підсолоджена медом, варена пшениця з молоком, виноград. Бабусі наші чіпляли виноградні грона на ниточці до сволока і тримали у світлиці, де не топилася піч. Виноград так зберігався цілісіньку зиму. 

Щоб не болів животик, давали їсти щоденно потроху червоного бурячка, капусти чи огірочка, часнику. 

Якщо простудився — дадуть тобі чай з листочків малини чи чорної смородини. 

Жар — високу температуру збивали, приклавши до стоп тертий червоний бурячок з оцетом. 

Хворе вушко — закапували соком із подорожника. При хрипах, кашлі пили свіжий капустяний сік із цукром. Боліло горло — сік калини з медом. 

Волосся, замість шампуней, мили яєчними жовтками. А в кого випадало — втирай перед миттям сік кропиви, чи цибульки, чи часничку. Бородавки розрізаною картоплею чи часником натирали і вони зникали.

Болять зуби — полоскали відваром з гарбузяних сушених хвостиків.

Не тримається сеча — відвар з сухого дубового листя пили.

Чиряки лікували печеною цибулею, міняючи через чотири години.

Обпікся — мазали ранку яйцем.

Нежить — закапували ніс соком свіжого буряка.

Глисти — їли натще серце гарбузового насіння, запиваючи теплим молочком. 

Їх світ був насичений повір’ями, як нічне небо зірками. Навіть кожен день тижня в уяві наших бабусь-прабабусь мав своє значення. Може ви чули, як кажуть вони, що понеділок — важкий день? Так, понеділок вважався недобрим днем, коли мають найбільшу силу злі духи, відьми, русалки. Отож у понеділок не починали ніякої вагомої роботи. Не можна було в цей день мити голову, мастити, білити хату, переодягатися у чисту сорочку, виїжджати у далеку дорогу.

Вівторок зате — щасливий день. Добре починати усяку роботу. Але як змиватимеш голову у вівторок, то будеш мати напасть: хтось тебе образить задарма. У середу починалася робота у полі. І тільки в середу сіяли, садили. Перші рядки, звичайно, засівала маленька дитина, бо вона негрішна. І земля прислухається до того, що вона в неї прохає. А прохала дитина, кладучи у ямки картоплини, ось чого:

— Не рости, як мій кулак, а як моя голова. Най буде тебе стільки у ямці, як у нас всіх, що в хаті, на руках пальців. Будемо тебе прашувати, будемо тебе підгортати, а від крота сама мусиш си вборонити. Най тя Бог сохранит від тучі, від посухи і від всякого іншого нещастя...
Теги:

Схожі статті

Медіа