Відповіді на ваші найчастіше поставлені питання дає Учитель Лев Силенко

Питання: Бог один. Чому в Світі багато релігій? І яка релігія найкраща?

Відповідь: Релігій багато тому, що є багато неоднако­вих розумінь Бога. Є релігії інтернаціональні (буддизм, християнізм, мусульманізм). І є Народи, які мають свої національні релігії (японці, індуси, жиди, китайці та інші). І вони своїми національними релігіями установлюють своє окремішне місце в духовному житті Людства.

Справді, інтернаціональні релігії мають національні коріння — без Індуської Віри не було б буддизму. Без Жидівської Віри (тобто Юдаїзму) не було б християнізму. І тому в Америці усталений термін: Юдо-християнізм.

Бог Всеправедний, і Він кожному Народові дав Волю мати своє розуміння Бога. Народ, який має своє розуміння Бога (свою національну Віру), славить Бога по-рідному, вільно втверджує свій шлях життя, свої закони моралі, свої святощі, обряди, традиції.

«Духовна талановитість народу не оцінюється вартіс­тю тієї релігії, яку він отримав з чужини. Чим вартісніша в народі його рідна релігія, тим вартісніший народ», "Мага Віра», 44,36.

Народ, який має рідну релігію, не підпорядковує себе іноземним релігійним авторитетам, догмам, канонам. Посланий Богом, я кажу: для кожного Народу його рідна на­ціональна Релігія є найкращою Релігією. Багато матерів на Світі, та рідна мати найкраща, шануймо її. Тільки той може чужу матір пошанувати, хто шанує рідну. Добро по­ходить від добра.

П.: Я християнин, але я перш за все Українець.

В.: У церкві Христовій немає Українця, «Немає грека, ні жидовина (...), чужоземця і скита, але все і в усьому Христос» (Павло до Колосян, 3,11). «Немає жидовина, ні грека: усі бо ви одно в Христі Ісусі. Коли ви Христові, то ви насіння Авраамове», Павло до Галат, З, 28-9. Хто впроваджує в Церк­ву Христову національну справу, той відходить від Христа.

П.: Як ставиться РУНВіра до інакшевіруючих?

В.: Кожна Віра, яка славить Бога і навчає людей люби­ти людей, правдива. Хто каже, що тільки його Віра прав­дива, спасенна і Богом об'явлена, — жорстокий. Він в ім'я Бога принижує інші Віри. І цим показує, що має віру з низь­кою духовою культурою.

Християнська релігія, яка є сектою Юдаїзму, поділена на чисельні секти: католики, грецько-православні, люте­рани, баптисти та інші. І їх так, як і мусульман, буддистів і сповідників РУНВіри, ніхто не має права в Україні знева­жати, переслідувати.

Тільки там є людяність, де є терпеливе ставлення Віри до Віри. Чим більше благородна Віра, тим більше вона толерантна. Сповідники РУНВіри толерантно ставляться до інакшевіруючих, і цим звеличують віру в Дажбога.

П.: Немає різниці, кому бити поклони: Саваотові чи Аллахові. Приймаймо релігію від греків або римлян, від турків чи японців. Ті релігії, що вони мають, їм доб­рі, то й для нас будуть добрі.

В.: Не все, що для чужинця корисне й святе, має бути корисне й святе для нас. Один народ приймає чужу куль­* Питання взяті з листів, присланих до «С.У.»

туру, щоб вона йому служила. А другий народ, прийнявши чужу культуру, стає її рабом.

І так воно є і з прийнятою чужою релігією. Рідна релігія має початки у найглибших коріннях народу, вона вгармонована з ритмом натури народу, з ритмом природи Його Вітчизни. Вона є виявом його душі, розуму, характеру. От­же — РУНВіра, як рідна релігія, твоя рідна Духовна Мати. Без неї ти сирота, блудний син.

П.: Є такі, які кажуть: «Для нас, Українців, грецька ортодоксія вже стала нашою рідною вірою. Бо у нас же двоєвір'я».

В.: Легковірні духовні сироти. Якби в 988 році князь Володимир запровадив у Києві Віру Мусульманську, вони б сьогодні казали: «Для нас, Українців, Мусульманство вже стало рідною Вірою». Є й такі Українці, які кажуть, що для них мова Пушкіна вже стала рідною.

Я кажу: будьмо людьми благородними: тільки Рідне є Рідне. Тільки наше є наше. Називайте чужу матір рідною хоч і щодня, вона рідною не буде.

Якщо Рідне недосконале, зроби його досконалим. Як­що воно бідне, зроби його багатим. Якщо воно принижене, обкидане болотом, не цурайся його, обмий і звелич. Ніко­ли й ніде не втрачай самопошани. Бережи гідність.

Двоєвір'я це гноблення духовних сил народу. Колядки по формі рідні, а от по змісту (по духові) вони чужі. У них славляться святощі Ізраеля (Єрусалим, Вифлеєм, Йор­дань). У них твоє Я другорядне.

Хто Чуже називає Рідним тому, що впродовж віків звик до нього, обездолений рабською звичкою. Ті, що мають рабські навики, ніколи не були шляхетними — ніколи не були творцями самобутніх духовних вартостей. їхнє Я підлегле ідеалам іноземного Я, і нещастя їхнє поглиблю­ється тоді, коли вони цього не здібні зрозуміти.

П.: Сповідники РУНВіри не поклоняються іконі Ісусовій, і Христа не визнають Богом, отже зневажа­ють Христа.

В.: Євангелисти Маттей, Марко, Лука, Іоан не визна­ють Ісуса Богом. Іоан називає Христа «рабіном», Іоан, 1,49; 6,25; 20,16. Якщо християнин не поклоняється образові Будди, і не визнає Будду Богом, то це не означає, що християнин зневажає Будду.

П.: Ви не шануєте тих, які вірять у воскресіння Христа?

В.: Я шаную віруючих усіх релігій, щоб на світі була любов людини до людини. Українці, які вважають себе християнами, своїми незгодами ослаблюють і втомлюють Ма­тір Україну. І я з болем в серці думаю: жорстокі, не мучте маму, не глуміться над її терпінням.

Я шаную тих, які вірять, що Христос воскрес і шаную тих, які не вірять у воскресіння Христове. «Христос,... як умер, так і остався, і не воскрес більше», пише Іван Фран­ко в 1881 році; «Культура», 1924 р. Дажбог Милосердний і Всеправедний, і я, віруючи в Дажбога, шанобливо ставлю­ся до переконання Франкового, Лесі Українки та інших си­нів і дочок України.

П.: Україна християнська. І тому геть з України мусульман, буддистів і тих, які сповідують РУНВіру!

В.: Я радив би вам казати «Україна демократична», і в ній немає релігії привілейованої чи переслідуваної. Дер­жавні діячі Америки, наприклад, не вживають терміну «Америка християнська». Бо це означало б знецінення Юдаїзму, Буддизму, Ісламу та інших релігій, які є співтво­рцями Американського способу життя.

П.: Україна поклоняється святощам Єрусалиму, Вифлеєму, Йорданя і просить спасіння в Саваота — Господа народу Ізраельського тому, що Українці за сво­їм характером є юдо-християнами, і РУНВіра їм непо­трібна.

В.: Якщо Українцям РУНВіра не потрібна, значить Українці мають до тих меж зруйновану душу, що вони вже й самі собі не потрібні. Той, хто до себе пошани не має, ніким у Світі не буде пошанований.

Щоб пізнати характер Народу, треба всесторонньо ознайомитися з його літературою. «Біблія» (Старий і Но­вий завіти) — література юдейська. Ісус і його земляки не проявляють замилувань до явищ Природи.

Для Ісуса земля є місцем спокус і гріхів. І київські мона­хи, наслідуючи Ісуса-Бога, жили у темних печерах. Пости­ли. Тіло тримали в бруді. Не цікавилися красою Природи. їх вабив рай на Небесі.

Іван Франко у «Данте Алігієрі» в 1913 році пише: «Світ і природа, що (...) були джерелом усього живого, всієї кра­си, всієї радости, в очах християнина — се... чортяча ма­на, джерело зла, гріха та чортівської спокуси».

Істинно кажу: Українці є християнами тільки по назві. По складу своєї психіки, вони були і завжди будуть рідновірами (життєрадісними дітьми Матері-Природи).

Українці обожнюють Природу, і до її явищ звертаються як до добродіїв. І цим кажуть: що ж, мучте — християнізуй­те нас, пригноблюйте душу нашу догмами, канонами і ритуалами іноземними. Але притаманностей наших ген не зміните. Ми по своїй натурі люди мирні, милосердні, гос­тинні і горді.

З рук чужинців Мойсеевих заповідей не приймаємо, бо вони були створені нашими далекими Предками- Трипільцями дві тисячі літ перед Мойсеєм, і доказом цьо­го є «Веди» і Сумеріянські клинописи.

П.: Але ж наша народня творчість і творчість на­ших письменників мають юдо-християнське ставлен­ня до Природи і її явищ.

В.: Помиляєтеся. Чарівна Ярославна була тільки по на­зві християнкою, а по духові, по вдачі вона дитина Дажбожа. У хвилини великого горя Ярославна не каже: «Небес­ний Єрусалиме, Ісусе Христе».

Ні, вона натхненно звертається: «О, Дніпре-Славутичу, полюляй Господине, мого любого лада до мене!», «О, пресвітлеє Сонце, чому Господине простер ти свої гарячі проміння на воїв мого любого лада?»

У народних піснях чуємо: «Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику», «дівчина-тополя», «юнак-дубок», «земля-мати», «мороз-дід». «Не світи ти, Місяченьку, не світи нікому». «Повій, Вітре в Україну». І в творчості всіх наших поетів і письменників ставлення до Матері-Природи не є християнське. І в цьому винятковість нашої поетичної мови, кра­са і велич Душі України-Руси, її геніяльна Самобутність.

П.: А мораль? Україна мусить мати християнську мораль.

В.: Християни на Заході відходять від науки Христової тому, що її не можна застосувати в життя. Підставляти лі­ву щоку, коли б'ють у праву, ніхто не хоче. Ніхто не хоче погодитися з «Євангелією», що влада тиранів, які умертвляють матерів і дітей, Богом наставлена. «Немає бо власті не від Бога. Які є власті, від Бога вони наставлені». Павло до Римлян, 13,1.

У Америці і Европі дозволений розвід, а це явний від­хід від Христа, який каже, що розвід між чоловіком і женою є великим гріхом. Отже, у Світі робиться переоцінка євангельських вартостей моралі. Не варто словами «христи­янська мораль» гратися, як дітки м'ячиком.

Є терміни: японська мораль, жидівська, індуська, китайська. Є термін: Арабська етика. Многостраждальну Матір-Україну різні душелови моралізують то по-католицько­му, то по-грецько-православному, то по-совєтському. її ді­тей навчають Чужої моралі.

Закони Української моралі об'явлені в «Мага Вірі», втілюють в життя сповідники РУНВіри. Я нічиєї моралі не принижую, я тільки тверджу, що Українці будуть об'єдна­ним, сильним і душевно здоровим народом тоді, коли мати­муть свої (а не позичені) закони моралі.

П.: Я, перебуваючи в країнах Північної Европи і Америки, мало де бачив на цвинтарях чи в полі хрес­та. Може тому, що там живуть протестанти?

В.: Є християни, які вірять, що хрест — знаряддя катування, шибениця. І в їхніх церквах хреста немає. Осип Маковей пише: «І тут, у горах, хрест! От край проклятий! Куди не глянеш — Бог на хресті розп'ятий!» Великий поет у вірші «Хрест» вважає, що духовно збіднілі христолюбці «Споганюють святе лице Природи страшним кінцем Христової пригоди».

П.: Ви вірите, що є на небі життя, а під землею пекло?

В.: Рай і пекло в душі людини. Людина, живучи в розкошах чи бідноті, має рай в душі, якщо вона добродійна і милосердна. Добрі вчинки нею творені для Вітчизни й людей, облагороднюють її. В її душі щасливий спокій, світлі хвилювання, і Світ, і люди їй милі.

Є пекло в душі тієї людини, яка, живучи в розкошах чи бідноті, знедолює себе злочинами, жадністю, заздрістю, забобонністю, сліпим егоїзмом, її злі вчинки знищили рай в її душі. Знищили спокій. І вона страждає, не маючи змо­ги ні правильно мислити, ні радісно хвилюватися, і Світ, і люди їй неприємні.

П.: Чому Українцям потрібна РУНВіра?

В.: Щоб Українці не були релігійними по-чужому, щоб не жебрали прав у чужих релігійних авторитетів, щоб не виснажували себе сварнею, яка чужа мораль і святість краща (грецька ортодоксія чи римський католицизм).

Щоб не були тими блудними синами, які в екстазі падають на коліна перед святощами Греції, Юдеї, Риму, і не знають на Рідній землі, хто вони є, ким і чому закуті,

щоб ніхто Українців в ім'я Боже не роз'єднував, не обманював, не залякував, і щоб ніхто не експлуатував їхньо­го розуму і їхньої душі, їм, Українцям, потрібна РУНВіра. Та РУНВіра не переслідує того, хто Чуже любить більше, ніж Рідне. Воля віровизнання священна.

РУНВіра дана Богом, у Ній оновлюється і вдосконалюється сила Українського Єства. РУНВіра установлює для Українців окремішне місце в духовному житті Людства. Українці, які хочуть бути Українцями не тільки по назві чи по тілесному народженню, а й по Вірі (по Українській Ду­ховності), визнають Рун віру, Незалежність свого Я.

П.: Є в Україні письменники, які в листах назива­ють Вас Великим Генієм, Філософом. Ви є таким?

В.: Ні. Я тільки родився таким Українцем, який не здіб­ний бути духовним рабом ні на волі, ні в неволі, ні на Батьківщині, ні на Чужині.

П.: Юдо-Християнське розуміння Бога визначено в «Біблії», а Мусульманське — в «Корані». Яке розумін­ня Бога в РУНВірі?

В.: Відповідь на це питання матимете, читаючи катехизис РУНВіри «Навчання» та «Мага Віру».

П.: Яке ставлення чужинців до вірних РУНВіри?

В.: Чужинці, знаючи, що вірні РУНВіри не підлеглі іноземним релігійним авторитетам, догмам, канонам, ставляться до них шанобливо. І з довір'ям. Взаємопошана між Чужинцями є тільки там, де спілкуються незалежні з незалежними, толерантні з толерантними.

Для достойного Народу немає значення, яку релігію сповідує його сусід, і як сусід ставиться до його релігії. Він з чужих земель ні релігії, ні обрядів, ні правди не імпортує. І своєї релігії не нав'язує їм. І світлим духом такого бла­гочестя натхненні сповідники РУНВіри, і всі ті Народи, для яких Духовна Незалежність є священною.

П.: Яке ставлення РУНВіри до оборони Вітчизни?

В.: Тільки рідна Влада Богом дана: вона є слугою Народу, живе з Народом і в ім'я Народу. Обороняючи Вітчизну, вірні РУНВіри (дорослі й діти) беруть участь у Священ­ній Війні. І найвизначніші оборонці стають Лицарями Сві­тової Справедливости.

Оборона державної України є в інтересі всіх кращих миролюбних людей Світу. Хто обороняє її незалежність, обороняє мир в Евразії. Якщо в Україні житиме декілька мільйонів сповідників РУНВіри, Український Народ мати­ме високу державнотворчу національну мораль. І буде респектований Народами. І Його державна основа буде непохитна у Віках.

Слава Дажбогові!

Джерело: журнал "Рідна віра", №1(39)

Теги:
 

Медіа