“Час героїв помер... Християнський бог його вбив, не залишивши людям нічого, крім страстотерпців, страху і сорому”.

(с) король Беовульф, кіно “Беовульф”

Є події, які мене сколихнули до роздумів над питаннями геройського чину. Чому зараз він, якщо і є, то блідий, часом негідний, а переважно сприймається із осудом?

Я маю відповіді на ці питання, відповіді пов'язані із релігією (наразі у білому світі панує релігія мучеників, а не героїв), масовою культурою споживацтва (яке геройство, як вияв сили духу, коли більшість живе в гонитві за матеріальними цінностями?), утворенням ґлобального суспільства (нівелює чин одиниць), позірним тероризмом та системою страху(спеціальна робота на підвищення паніки серед населення, адже застрашеними особами легше керувати) та іншими чинниками. Я маю ці відповіді, але їх вже багато років майже ніхто не хоче чути. Слухати — слухають, але не чують...

“Мене не лякають бурі, що охопили горизонт, і я не боюся винищувачів, які несуть руйнування. Мене не зламати, мій дім тут, в цьому наметі, я повноправний господар, і завтра буде таким, яким його зроблю я”.

(с) Муаммар Каддафі

Я не з тих, які є прихильниками “твердої руки”, які радше б жили в тоталітаризмі, ніж у вільному суспільстві, але є неоднозначні постаті, думки та діяльність яких мені подобається. Лівійський полковник взяв на себе місію не підкоритися тим, які свого часу ножами-кордонами покроїли тіло мого народу, тим, які свого часу топили у крові не одну державу задля подальшої наживи, тим, для яких є визначальними не правдиві інтереси того чи іншого етносу, а власні меркантильні інтереси, інтереси тлінні, але такі, які передаються від одного до іншого покоління так завних “світових лідерів”. Їхня вищість над світом не підтверджена нічим справді арґументованим: ні кращої крові, ні вищого рівня інтелекту, ні благородніших поглядів та дій. У них є лише один арґумент — військова сила, сила яка їм дісталася внаслідок байдужості тих, які свого часу ішли голосувати, аби проголосувати, а не розібравшись у реальних намірах та вчинках кандидатів.

“Народ, який сьогодні не має честі, завтра не матиме хліба”.

(с) Давид Рікардо

А скільки таких народів, квазінацій, етносів зараз? Мабуть всі ті, які дозволяють негідним одиницям правити над собою, які у кожному гвинтику системи бачать цілу систему. Забувають такі люди, що прав не дають, їх завойовують (перське прислів'я). Але Геґель був правий: “Жодна людина не може бути героєм для лакея. Не тому що вона не герой, а тому що лакей – тільки лакей”. Споживацьке суспільство, виховане на принципах підкоренню сили йде у нікуди і тьма віків його щоразу більше поглинає.

Лиш тому належать щастя й воля, хто кожен день іде за них у бій.

(с) Йоган Вольфґанґ Ґете

Лиш боротись - значить жить...

(с) Іван Франко

Класики світової думки висловилися так, як би міг висловитися я. Адже життя — борня, і той, який бореться, то живе, він горить, наче вогонь, який несе іншим світло. У часи тьми це дуже важливо для суспільства — люди, які будуть нести світло, які будуть запалювати інших, які гвинтик за гвинтиком розкрутять закостенілу систему.

Можна по-різному оцінювати світогляд наших предків, але я вважаю, що корисним було б перейняти їхню віру у те, що людина потрапляє у кращий світ, живучи чесно, справедливо, та здійснивши геройський чин. Можна вірити чи не вірити у бога/богів, але “Боги не зроблять за нас то, шо ми маємо зробити самі. Нам потрібний герой” (с) король Грудґар, фільм "Беовульф".

Нам потрібен герой!..

У народній пам'яті він буде оспіваний на століття, стане тим, кого пам'ятатимуть віками, він житиме у людських серцях суб'єктивну вічність... Для когось він залишиться героєм, для когось, можливо, стане богом, безсмертним богом...

Для богів смерть є лише забобоном.

(с) Ніцше

Нам потрібен герой!..

 

 

Теги:

Схожі статті

  • 03.03.2016
    6413

    Кожна людина народжена для щастя, та не кожна знає, як його досягнути. Одним із шляхів

    ...
  • 03.03.2016
    1372

    Порозліталися галактики
    Ніхто не з на куди і далі...
    Планета крається на клаптики,

    ...
 

Медіа