"Як і Отці наші, очистимося мольбою в Мові –
миймося, мольби творячи за чисті душі свої і тіла,
яко Сварг уставив ті Мовинства та купалища,
і вказав, що не сміємо їх занапащати."

Велесова книга. Уривок

Ще був у ті часи Оседень-огнищанин
І він добрим був.
Боги давали йому овець багато
та худоби на пасовищах у степах.
І були вони при травах розкішних.
Боги давали йому приплоду худоби, примножуючи її.

Якось з’явився перед його очима мандрівник і сказав:
„Посилай синів твоїх до краю чудового,
що є на заході Сонця, де Сонце спить в одрі золотому.
Там вершник скаче до Сонця і будить його:
– Піднімайся, Сонечко, до лук небесних синіх,
сідай до Возу199а твого і дивись од сходу.
І скаче з ним Сонце до іншого краю.
Увечері прискакало близенько до землі,
тоді інший вершник каже:
– Якщо Сонце зайде за гори небесні
і Візок свій золотий залишить,
його вороги захочуть вкрасти.
Тому вершники близенько скачуть до іншого краю.
І ось Зоря іде й проміння свої посилає
й покровом Дажбовим трясе,
і проміння течуть до краю небесного”.

І пішли тоді два сини до заходу Сонця.
І побачили там багато див й трави злачні.
Повернулися до батька і розповіли йому,
який то красен край.
І многі племена та роди висловили бажання
стати на стежку ту і пішли за Оседнем.

А тут сказав Ора-отець синам своїм
бути на чолі всіх родів, але не захотіли вони,
поділившись на тих та інших.
Отож одні князі повели людей своїх на полудень,
а Ор повів до краю морського.
Але тут була засуха велика і піску багато.
І пішли до гори і там осіли на піввіку.
А як створили кінне військо велике, пішли в землі чужі...
Отак зібралися в дорогу,
а хто ставав наперекір – був розтрощений.

І йшли далі, і бачили землі теплі, та не берегли їх,
бо багато чужих племен там осіло.
І знову йшли далі.
Се Боги вели їх, як людей своїх.
І прийшли вони до гори великої,
і билися там з ворогами, йдучи далі.
Те маємо завжди пам’ятати і стояти за своє...

Як і Отці наші, очистимося мольбою в Мові –
миймося, мольби творячи за чисті душі свої і тіла,
яко Сварг уставив ті Мовинства200 та купалища,
і вказав, що не сміємо їх занапащати.
Отож миємо тіла й умиємо дух свій у чистих
водах живих і йдемо трудитися,
всяк день мольби творячи і суру п’ючи, як і раніше.

П’ять разів пиймо щоденно
і хвалімо Богів наших за радощі,
що суриться молоко наше на пропиття наше,
що корм іде од корів до нас і тим живемо;
і трави злачні уварюємо до молока.
Отож, приймаємо кожен частку свою та йдемо.

І скажу те, сину мій, що час не страчено,
бо вічність перед нами.
А там побачимо Пращурів своїх і матерів,
які порядкують на Небі й отари свої пасуть,
і жниво своє жнивують, і життя мають, як ми.
Там немає ні гунів, ні еланів, лише Права княжить.
І та Права істинна, бо Нава спущена нижче Яви-дання
і пребуде віки вічні біля Свентовиду.
І Заребог201 ходить краєм тим
та розповідає Пращурам нашим,
як живемо на землі і як страждаємо,
скільки б’ємося і скільки маємо.
А там зла немає, і трави зелені зустрічають їх,
зустрічають шелестом своїм про волю Божу
і щастя людей тих.
І так маємо глядіти степи райські на небі,
яке є синім, а та синь іде од Бога Сварго.

А Велес іде правити отарами їхніми,
і течуть на злаки Води Живі.
Ніхто не поневолений в тому краю –
ні рабів там немає, ні жертви іншої, крім хлібів.
Та ще виноград і мед, і зерно дають до молитов небесних.

І так проголошуємо славу Богам,
які суть Отці наші.
А ми, сини їхні,
достойні бути в чистоті тілесній та душевній.
Душа наша ніколи не вмирає
і не завмирає на час смерті тіл наших.

А загиблому на полі бою
Перуниця дає Воду Живу попити,
і, попивши її, йде він до Сварга на конях білих.
Там Перунько його зустрічає
і веде до благ своїх хоромів.
Там пробуде якийсь час і дістане тіло нове.
І так жити мають
та радіти прісно з віку до віку,
за нас молитву творячи.


199а Найвірогідніше, йдеться про сузір’я Віз (Велика Ведмедиця).
200 Мабуть, звід правил та молитов.
201 Бог над зірками, а зірки то Пращури наші.

Теги:
Переклад: Сергій Піддубний

Схожі статті

 

Медіа