Не буду про політику, як це часто роблять інші. Я про інше. Про те, що зачепило мене після того, як побачила деякі вірші на спільноті "Українська поезія". Спочатку була обурена, але дала обуренню влягтися. Втім, змовчати не хочу. Хто і як там збиткувався над "відьмами" сучасними чи давніми - значення немає. А ось питання - чому? - залишається для мене в силі і актуальним.

БАБА ЯГА (ЯГІЛКА)....ВІДЬМА. Ягілка ( в українській давній традиції звучить таки краще)

"Кажуть люди, що суд буде,
А суду не буде.
Бо мене вже осудили
На сім світі люди..." ("Відьма". Т.Г.Шевченко. 1858 р.)

Сміються...Сміємося...Ну, потрібно ж комусь викинути в простір негатив і так легко знаходиться аудиторія ( в тому числі і жінки), яка і сама долучиться, висміє, підтримуючи чоловічу словесну "вправність".

Глузуйте далі! Чому ж це глузування має місце? Добре, хоч полювання на відьом, нарешті, фізично припинилося, але триває віртуально-словесно. Здебільшого то судді - хто? Чоловіки, яким охоче "підспівують" деякі жінки. Все, які колись....Не змінюється людська натура.

Отже: ЧОМУ це відбувається?

Насамперед тому, що витоки цього соціального виверту пов'язані з не простими умовами, як це фіксує історія - під час реального переходу від одного суспільного стану до іншого. Матріархат поступився патріархату. Ця "поступливість" дорого обійшлася усім наступним поколінням жінок. Жіноча дефектність та другосортність стала мало не МОДНОЮ ТЕНДЕНЦІЄЮ аж до середини 19 ст. (ЗНАЮ, що багатьом не сподобається те, про що пишу, але я не боязка)

Ота відьма, так і залишилася в образі опудала - жорстокої, злої, підступної баби, яка так між іншим тільки відтіняє в казках саме собою усю негативність внутрішніх рис, не кажучи вже про фізичні параметри: щось огидне, бридке, мерзенне, страхітливе, з розкуйовдженим сивим волоссям, велетенським носом з бородавкою на кінці, зубами-лопатами, скрюченими пальцями, подібними на пазурі....Ні, далі не буду. Що - чудова компанія "Іван-дурень" та "баба яга (відьма)? Тут і Гоголь постарався. Не забув про неї згадати, щоправда, хоч спочатку - була вона молодою та гарною панночкою, а, однак - відьма, яка таки перетворюється в те страховисько.

А я - про іншу відьомську картинку. Відьма то - назва/ймення доволі серйозне і походить від слова "відати", знати щось таке, що іншим не відомо.

В давньо-слов'янській міфології - Відьма (Ягілка, а ніяк не Яга) - володарка серединного царства. І була вона зовсім не потворою, а красивою молодою жінкою, яка не поступалася самій Ладі - богині кохання. А ще - вона була могутньою захисницею Порубіжжя, жінкою-воїном. Перемогти її зумів лише Велес, якому вона поступилася в силі, або захотіла поступитися...Вони одружилися і стали порівну владарювати між світом мертвих та живих. Відьма-Ягілка володіла дійсно особливими знаннями. Розуміла мову природи, знала і слухала про що між собою говорять тварини та рослини. Щось вона (реально чи казково), передала тим, хто просив у неї про допомогу та науку. Подобалася їй та, яка приходила вчитися, вона й передавала їй знання і в першу чергу - лікування зіллям, мінералами, як отримувати від природних стихій силу.

Писали ж часто наші письменники про те, як саме до так званої відьми (не злої, але досвідченої) приходили по допомогу при хворобах чи інших проблемах. Вона й допомагала, адже аптек і професійних лікарів тоді не було. Допомагала і словом. Знала щось (на рівні внутрішнього чуття разом з інтуїцією), що слово - то таки і зброя, і сила, і розрада.

Було...Ще десь і є...

Будьте обережні чоловіки, коли тавруєте деяких жінок словом "відьма"! Бо - оті, деякі - так і живуть в Порубіжжі - між і між... Ну, як відьмочки - готові до бунту?

Між іншим та до речі - рекомендую заглянути на спільноту "Цікавинки звідусіль" і поглянути на допис OLYA DOLYA/ нинішній день - якщо цікаво... Я сказала не все, але, хоч так сама собі подумала - про сатисфакцію.....""

Теги:
 

Медіа