"Велесова Книга" вражає своєю надзвичайно високою Етнічною Свідомістю. У творі звучить добре осмислена і зважена ідея захисту прадавньої віри та власної державності.

Вперше в СРСР повний текст книги був опублікований 1990 року в кількості лише 3 тисячі примірників. Чому ж радянські історики так категорично і вкрай негативно поставилися до книги? Чого вони боялися? Справа в тому, що саме наприкінці 50-х років радянською історичною наукою, що базувалася на карамзінсько-погодинських підвалинах, була висунута теорія походження трьох братніх східнослов’янських народів - українців, росіян і білорусів. Тексти ж Велесової книги не тільки не залишали від цієї теорії каменю на камені, але й ставили під сумнів багато постулатів історії Давньої Русі, введених православно орієнтованими вченими, стверджували право українців-русів на власну історію. Згідно з аналізом текстів, Велесова книга була створена приблизно в IХ сторіччі нової ери у Великому Новгороді за часів правління князів Бравліна та Рюріка. До неї, певно, частково потрапили більш давні тексти. Остання за хронологією дошка відноситься приблизно до 864 року, оскільки в ній присутній заклик до повалення влади варяга Рюріка та поновлення слов’янської династії. Як відомо з історії, повстання новгородців було жорстоко придушене, а їхнього ватажка Вадима Хороброго було вбито. Під час московського панування в Україні нищення книг дохристиянського періоду було поставлене на державну основу. 1718 року агенти Петра I влаштували пожежу у сховищі давньоруських літописів Києво-Печерської лаври. Впродовж 200 років у Росії був заборонений будь-який переклад чи передрук стародавніх книг. Навіть у наш час, 1964 року, агент КДБ Погружальський влаштував пожежу у відділі україністики бібліотеки Академії наук УРСР, розклавши між книжками фосфор. У Велесовій книзі викладено історію слов’ян від початку I тисячоліття до нової ери до IХ ст. нашої ери, але деякі тексти описують події ще давніші - другого тисячоліття до нашої ери. Згідно з текстом книги, праслов’янські племена - арії, або оріі, походять із Семиріччя, яке одні історики ототожнюють із землями поблизу озера Балхаш, інші - iз сучасним Пенджабом. Докладно викладається історія переселення праслов’ян до Подніпров’я, родинні стосунки з іншими племенами, релігія, війни з готами, гунами, греками і римлянами. Причому все це - з конкретними іменами видатних ватажків і досить однозначною географічною прив’язкою, що збігається з давніми грецькими, візантійськими, перськими та індійськими джерелами. Згадуються в книзі й брати Кий, Щек та Хорив як сини Арія, які й привели слов’ян на Дніпро. І якщо це так, то справжній час заснування нашої столиці - Києва, слід віднести на багато століть назад. Справжність Велесової книги підтверджується й тим, що деякі факти, викладені у книзі, стали відомі європейським історикам лише в 70- ті роки нашого століття. Найголовнішим же доказом автентичності Велесової книги стали палеографічні та філологічні дослідження. Вони були розпочаті ще Л.Жуковською і продовжені Б.Яценком. 

P.S. Хочу почути думку людей про давню історію України. Чому легенди, міфи про Еліаду, Рим ми знаєм, а про давнi часи рідної країни інформації немаємо. Наявні лиш поодинокі згадки - Велесова книга, Скіфська піктораль, скіфські кургани, трипільські захоронення. Невже країна з такими багатими ресурсами, а в той час найбільш цінились родючі землі, річки, ліси, наявність металу, гарний клімат була пусткою,нікому не потрібною. Чому ж ніхто не хотів цю територію завоювати, а воювали за значно гірші території? Мабуть на українській землі була могутня держава, історія якої нам невідома.

Аргументи про автентичність "Велесової книги" C.Лісного:

  1. Фальсифікатору було б невигідно записувати свій текст ні дереві - експерти відразу б виявили підробку, тому що дерево "старіє" дуже повільно.
  2. Алфавіт, уживаний автором "Велесової книги", дуже своєрідний, хоча і близький до кирилиці. Жоден історичний документ не написаний цим алфавітом.
  3. Мова книги своєрідна і неповторна.
  4. Дуже великий обсяг матеріалу.
  5. Книга містить велику кількість подробиць, які можуть бути підтверджені тільки маловідомими або майже забутими старовинними джерелами.
  6. Апологія язичництва і напади на християнство.
  7. Все у "Велесовій книзі" зосереджено на півдні Русі, а про середню та північну її частини майже не йдеться, а це могло зменшити інтерес до підробки.
  8. Сучасний дослідник Григорій Клочек у книзі "Світ Велесової книги" зробив категоричний висновок, що це - оригінальна пам'ятка України-Русі IX століття. Таким чином, він заперечує спроби зробити цей твір російського походження
  9. Якщо ж "Велесова книга" - фальсифікат, то постала вона як прагнення компенсувати те, чого нація Історично не витворила.

Прихильники справжності: Зі спеціалістів автентичність текстів підтримують: Доктор філологічних наук, Бєгунов Юрій Констянтинович (Росія), професор Радивой Пєшич, переклад сербохорватською мовою якого був виданий у 1997р. у Белграді (Сербія); доктор філологічних наук Радоміл Міроєвіч (Сербія), філолог-славіст Борис Яценко (Україна). Основна підтримка справжньості Велесової книги виходила від дослідників: професор філософії Володимир Шаян; доктор історичних наук Петро Панченко; доктор філологічних наук, професор Олесь Білодід; доктор філологічних наук, професор Григорій Клочек; доктор філологічних наук, професор Василь Васильович Яременко; професор-філолог Іван Ющук; письменники Валерій Шевчук, Володимир Коломієць, Микола Костенко, Микола Карпенко, Богдан Сушинський, Сергій Піддубний; філолог сходознавець-санскритолог Степан Наливайко; кандидат філософських наук Галина Лозко; кандидат технічних наук Олексій Шпоть. В Україні ВК протягом десяти років містилася в програмі з української літератури для середніх та вищих навчальних закладів.

Джерело: http://spadok.org.ua/starozhytnosti/velesova-knyga--zbirka-statey?fbclid=IwAR0IBn9DrTJyfwP2E_YarMVtjH73Qpwo6XiTINxrLCW6lgcRVSpSmjs3_fg
 

Медіа