Велесова книга рече

Даремно забули старі часи наші,
бо куди йдемо - не відаєм...
А так озираємося назад і речемо:
"невже устидилися наву, яву, праву знати
і навколишній світ бачити і відати?.."
(велесова книга, д.1)

Се душі пращурів наших
од іру дивляться на нас...
І там від жалю плачуть,
і дорікають нам.
Що не берегли ми нави,
прави і яви, не берегли богів,
та ще й глузували...
Істинно, що недостойні
бути онуками дажбожими!
(велесова книга, д.5)

...А сьогодні запеклося кров'ю серце наше...
Од ранку до вечора ходимо
і зроняємо сльози осуду нашого.
Жили німими в час той, зле відали,
що час прийде,
коли в січу підемо на ворогів -
чи то греків, чи то гунів,
тих бо маємо захомутати і стриножити.
І не стане там ворога мерзенного
перед очима нашими...
І маємо примусити заплатити
за сльози дочок наших уведених
і синів, у рабство взятих...
Плата бо та не срібна і не золота, -
одсічемо голови їхні і на палі настромимо.
(велесова книга, д.7в)

...Грім гримить у сварзі синій,
і маємо летіти на ворогів,
неначе ластівки швидкі і громовії,
а та швидкість - то прикмета нова, руська.
І ознаку маємо зараз іншу,
аби степ скіфський був зараз за нами,
і всякі бродяги у ньому пощезли.
І тільки наші корогви там ходитимуть,
і наші родичі житимуть...
(велесова книга, д.8)
...Борися земля руська,
і борони себе,
щоб не була на тому хресті,
щоб ворогами не була захомутана,
і до воза прив'язана,
аби тягти його туди,
куди захоче володар чужий...
(велесова книга, д.8)

...Б'є крилами мати-слава,
і велить нам іти до січі,
і маємо йти.
І нам ні до їства борошняного,
ні до м'яса смачного.
Будемо спати на сирій землі
і їсти траву зелену,
доки не буде русь вільна і сильна!
(велесова книга, д.8)

Станьте як леви один за одного,
і тримайтеся князів своїх,
і перун буде коло вас
і перемогу дасть вам!
Слава богам нашим
до кінця віку землі чужої,
та до благ усяких русі -
отцівської землі нашої!
І так буде,
бо ті слова маємо од богів.
(велесова книга, д.8)

Такими були наші праотці,
і нам не бути іншими.
А греки-християни хотіли нас похрестити,
щоб ми забули богів наших
і так обернулися в їх віру
і стали їм служити.
А перше, коли наші пращури сурож творили
греки приходили купцями до нас,
прибутки шукаючи і землю нашу розглядаючи...
Аж ось одного разу побачили воїнів їхніх
при мечах озброєних.
І скоро нашу землю прибрали до рук своїх
і утворили ігрища інші,
які й зараз бачимо...
Постережемося того, як пастухи,
що оберігають своє стадо,
і не дають вовкам хижачити на ягнят,
які бо є дітьми сонця...
(велесова книга, д.13-14)
...Боги - єдине і множествене,
і хай ніхто не розділяє того множества.
(велесова книга, д.30)