«Дощечки Ізенбека

В попередньому році А. Куром в США, на сторінках «Жар Птиці», бувши в той час ще ротаторним видавництвом, в ряді статей була викладена історія «Дощечок Ізенбека». Це ряд старовинних документів, написаних на дерев’яних дощечках, знайдених під час Громадянської Війни, полковником Ізенбеком, бувшим в той час командиром Марковської Батареї, в розореному помісті здається, князів Куракіних. Ізенбек, як художник, і член-кореспондент Імператорської Академії Наук / учасник Туркестанської Експедиції проф. Фетисова, по дослідженням старовини Середньої Азії / зрозумів, що це – старина, але яка старовина визначити не міг, та й не мав часу для цього. Він наказав денщику зібрати Дощечки в морський мішок / в помісті «погуляли» матроси, і серед речей кинув в декілька своїх мішків / і зберігати їх більш за все: «Мої чемодани можеш кинути, а цей мішок ніколи! Ніколи не розлучайся з ним! «Невідомий денщик, звичайний солдат, честь йому й хвала, мішок зберіг, і наздогнав Марковську Артил. Бригаду, якою вже командував у той час полковник Ізенбек, в Феодосії, де проходила евакуація з Криму, перекинув мішок своєму начальнику, перехрестив його і сам пішов. Завдячуючи цьому Дощечки досягли Брюсселю, де автор даної статті їх вивчав, читав та записав текст. Деякі з них вдалося сфотографувати. Працювати над текстом, так званим «суцільним», яким були написані Дощечки довелося довго, років п'ятнадцять. Розбивка, таким чином, зроблена була Юрієм Миролюбовим. Після цього вона була зроблена А. Куром, в Пало-Альто / біля Сан-Франциско / Каліфорнія, США та Сергієм Лісовим в Австралії / Канберра, Інститут по Дослідженням Індустріальним та Науковим / Її Величності Королеви Великобританської Академії Наук /. Автор не претендує на точність своєї версії, а представляє її, як таку, як одну з можливих.

Мова Дощечок Ізенбека, на думку автора цієї статті, архаїчна, і ймовірно відноситься до періоду, коли стародавньо-словянська мова наших Предків почала розділятися на дві групи: західну, з якої вийшли мови чеської, польської і словацької […] й східну-групу чисто руських мов.

Звичайно, це тільки думка автора, з яким спеціалісти можуть і не рахуватися.

Наша так звана церковно-слов’янська мова не була нашою мовою, на якій розмовляли наші Предки, а була мовою болгарською. Мова ж Дощечок Ізенбека, безсумнівно була їх мовою.  Це теж висновок автора цієї статті, необов'язкове для досліджень. Спочатку, на нашу думку, всі Слов’янські Племена розмовляли приблизно на цій мові. Розбіжність утворилась пізніше. Далі слідує текст Дощечок».

dokument

 

 

Медіа